Лауреати літературно-мистецької



Сторінка3/6
Дата конвертації26.04.2016
Розмір1.16 Mb.
1   2   3   4   5   6

КОЖОЛЯНКО ГЕОРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
Народився 27 червня 1946 року в
с. Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області. У 1972 році закінчив історичний факультет Чернівецького державного універси-тету ім. Ю.Федьковича, після чого деякий час працював старшим лаборантом кафедри суспільних наук Чернівецького медінституту. З 1977 р. Г.Кожолянко – викладач, а з 1981 р. – завідувач кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького університету. Кандидатську дисертацію захистив у 1979 р. в інституті історії Академії наук України, докторську дисертацію – у 1992 р. в інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії Національної академії наук України.

Г.Кожолянко є автором близько 300 наукових праць, зокрема, монографія: «Поселення та житло українців Івано-Франківщини та Буковини» (1992), «Традиційна обрядовість у народній архітектурі українців Буковини», «Етнографічні матеріали про людність українських теренів у стародавніх та античних джерелах» (обидві – 1997), «Народознавство Буковини: Громадський і сімейний побут» (Чернівці, 1998), «Народознавство Буковини: Народна архітектура» (2000), «Народознавство Буковини: Народна їжа українців» (2000), «Народознавство Буковини: Новорічно-різдвяна обрядовість українців» (2001), «Етнографія Буковини» (1999, т.1; 2001,


т.2; 2004, т.3), «Етнологічні експедиції та етнографічна студентська практика» (Чернівці; Вижниця: Черемош, 2010; у співав.), «Народознавство: Українознавство» (Чернівці; Вижниця: Черемош, 2011), методичні вказівки: «Етнологія» (Чернівці: Рута, 2008), «Народознавство» (Чернівці: Рута, 2008).

Г.Кожолянко – голова Буковинського етнографічного товариства (з 1996 р.) та Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта»


ім. Т.Шевченка (2005-2007 рр.).

Українському історику, етнологу, педагогу, доктору історичних наук, професору, громадському діячу


Г.К. Кожолянку у 2007 році присуджено обласну літературно-мистецьку премію імені С.Воробкевича.
Література:

КОЖОЛЯНКО Г.К. Духовна культура українців Буковини / Г.К. Кожолянко; Наук.-дослід. ін-т українознавства М-ва освіти і науки України, ЧНУ


ім. Ю.Федьковича. Буковин. етнограф. т-во.– Чернівці: Прут, 2007.– 404 с.: іл., фото.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Етнографічні експедиції та етнологічна практика: навчальний посібник /


Г.К. Кожолянко, Ю.П. Шестаков.– Чернівці: Рута, 2000.–
64 с.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Етнографія Буковини.– Т.1.– Чернівці: Золоті литаври, 1999.– 384 с.: іл.

КОЖОЛЯНКО Г. Етнографія Буковини.– Т.2.– Чернівці: Золоті литаври, 2001.– 424 с.: іл.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Етнографія Буковини = Парал. тит. арк. англ., рум. Т.3 / Г.К. Кожолянко; ЧНУ


ім. Ю.Федьковича, Буковинське етнографічне т-во.– Чернівці: Золоті литаври, 2004.– 392 с.: іл., кол. іл.– Укр., англ., рум.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Народознавство Буковини. Громадський і сімейний побут: навч. посібник.– Чернівці: Рута, 1998.– 111 с.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Народознавство Буковини. Народна архітектура: навч. посібник.– Чернівці: Рута, 2000.– 96 с.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Народознавство Буковини. Народна їжа українців: навч. посібник.– Чернівці: Рута, 2000.– 104 с.

КОЖОЛЯНКО Г.К. Народознавство Буковини. Новорічно-різдвяна обрядовість буковинців: Різдво-Коляда, Новий рік, Водохрещення: навч. посібник.– Чернівці: Рута, 2001.– 114 с.

***


КОЖОЛЯНКО Г. «Кайндлівські читання» про трипільські поселення на Буковині: [міжнар. наук.-практ. семінар в ЧНУ] / Г.Кожолянко // Буковина.– 2004.– 30 черв.

КОЖОЛЯНКО Г. Георгій Кожолянко: Ринок праці сам став регулювати систему набуття знань. А з соціальним захистом студентів уряд впорався: [розмова з докт. іст. наук, проф. Георгієм Кожолянком / вів Р.Ковальчук] / Г.Кожолянко // Свобода слова.– 2009.– 27 серп. (ч. 34).–


С. 4.

КОЖОЛЯНКО Г. Магічність Буковинської Маланки: традиції та сучасність: [етнографія] / Г.Кожолянко // Нар. творч. та етнографія.– 2008. - № 1.– С. 98-106.

КОЖОЛЯНКО Г. Народний театр українців у період зимової календарної обрядовості: різдвяний вертеп: [етнографія Буковини] / Г.Кожолянко // Берегиня.– 2008.-
№ 4.– С. 14-22.

КОЖОЛЯНКО Г. «…тут пам’ять народна не затупіла»: [іст. просвітн. руху на Буковині] / Г.Кожолянко // Буковина.– 2008.– 28 жовт. (№ 80).– С. 3.

КОЖОЛЯНКО Г. Традиції вшанування предків: [історія Буковини] / Г.Кожолянко // Час.– 2007.– 7 черв.
(№ 23).– С. 14; 14 черв. (№ 24).– С. 14.

КОЖОЛЯНКО Г. Тарас Шевченко – етнолог: [ст. доктора іст. наук, професора ЧНУ] / Г.Кожолянко // Час.– 2004.– 4 берез. (ч. 10).– С. 2, 4.

***

КОЖОЛЯНКО Георгій Костянтинович //


Богайчук М.А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М.Богайчук.– Чернівці, 2005.– С. 130.

КОЖОЛЯНКО Георгій Костянтинович // Літературно-мистецька Сторожинеччина: довідник / авт.-упоряд.


Т.Б. Катамай, Т.І. Ковбан, Ф.С. Кучережко.– Чернівці, 2006.– С. 31-32.

КОЖОЛЯНКО Георгій Костянтинович // Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича.– К., 2005.–


С. 30, 97, 98.

***


ДОБРЖАНСЬКИЙ О. Покликаний служити науці й людям: [про 60-ліття вченого, доктора іст. наук, проф. кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ ім. Ю.Федьковича Г.К. Кожолянко] / О.Добржанський // Свобода слова.– 2006.– 21 верес. (№ 37).– С. 16.

НАУЛКО В. Дар служити науці: [про ювілей проф. Г.К. Кожолянка] / В.Наулко // Буковина.– 2006.– 30 черв.


(№ 50).– С. 2.

ПОКЛИКАННЯ служити науці й людям: [про конф., присвяч. 60-річчю від дня народж. Г.К. Кожолянка] // Свобода слова.– 2006.– 14 верес. (№ 36).– С. 17.

ПОКЛИКАННЯ – служити науці і людям: [про доктора іст. наук, проф. Г.Кожолянка] // Час.– 2006.– 29 черв.
(№ 26).– С. 15; Свобода слова.- 2006.- 14 верес. (№ 36).-
С. 17.

***


27 червня – 65 років від дня народження доктора історичних наук, професора кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ ім. Ю.Федьковича Георгія Кожолянка (1946) // Пам’ятаймо! (Знаменні та пам’ятні дати Буковини в
2011 р.): бібліогр. покажчик.- Чернівці, 2010.- С.141-144.


НАГІРНЯК ІВАН СЕМЕНОВИЧ
Народився 25 березня 1949 року в
с. Ломачинці Сокирянського ра­йону Чернівецької області в селян­ській родині.

Після закінчення Ломачинецької середньої школи (срібна медаль) вступав до Чернівецького університету на філологічний факультет, але не пройшов за конкурсом. Деякий час працював помічником майстра на тракторній бригаді рідного села.

У 1967 році вступив у Київ­ський політехнікум зв'язку і здобув технічну професію.

Під час служби в армії друкував свої вірші у військовій газеті «Во славу Родине», один з них поклав на музику керівник військового ансамблю Ю.Ламброза.

У 1973 році Іван Семенович розпочав свій творчий журналістський шлях на сторінках газети «Дністрові зорі»
(м. Сокиряни), згодом працював заступником директора глибоцької районної газети «Будівник комунізму», в редакції новодністровської багатотиражки «За высокие темпы», а також обласних га­зет «Молодий буковинець», «Бу­ковинське віче», «Буковина».

Вищу освіту І.С. Нагірняк здобув на фа­культеті журналістики Львівського ордена Леніна державного університету ім. Івана Франка (1974-1980).

З 1982 року з сім’єю проживає у місті Новодністровську. Саме тут відбувся він як письменник.

Першою його монументальною працею стала книга-альбом «Світло з людських долонь» (2003) про героїв Дністробуду. У 1984 році Івана Семеновича обрано головою об’єднаного комітету профспілки Дністровської ГАЕС, а пізніше – делегатом республіканського і всесоюзного з’їздів працівників енергетики.

Він – автор більше 10 книг і сотень журналістських публікацій: збірок п'єс «Пастушок на літо», «Жіноча доля», збірки віршів «Сповідь» (2006), циклу поезій «Чи то юність моя у барвистім вінкові», «Уже в синів родилися сини», поетично-прозової книги «Мелодія давньої юності», про­зи та публіцистики «Прозріння», «Від­луння незабутніх стріч» (2006), «Стежки крізь серце», документально-публіцистичної повісті «Корни и древо», фотонарису «Світло з людських долонь», а також співавтор художньо-докумен­тальних повістей «Новодністровськ засвічує вогні», «Доля врожаями коло­ситься». У 2008 році вийшла книга нарисів «Окрилені долі» та «Озирнися з Гострої Скали».

За його першою п’єсою «Нікому тебе не віддам» у 1984 році поставлено виставу (режисер Є.Томнюк), що мала великий успіх.

Іван Нагірняк - лауреат Всеу­країнської літературної премії ім. Михайла Чабанівського за книгу нарисів «Відлуння незабутніх стріч» (2007), дипломант другого Всеукраїнського конкурсу радіоп'єс «Відродження забороненого жанру» (2008) за п’єсу «Голодомор», IX Всесоюзного конкурсу п'єс та пісенної лірики про кохан­ня «Коронація слова - 2009» у номінації «П'єси» за п’єсу «Батьківська хата» та обласної літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича (2007).

Він – член Національної спілки письменників (2003) та Національної спілки журналістів України (1979).

Іван Семенович - почесний громадянин рідного села Ломачинці (2000) та міста Новодністровська (2000).
Література:

НАГІРНЯК І.С. Відлуння незабутніх стріч: новели та нариси / І.Нагірняк.- Чернівці: Місто, 2006.- 304 с.: іл.

НАГІРНЯК І.С. Жіноча доля: п’єси / І.Нагірняк.- Чернівці: Букрек, 2005.- 232 с.

НАГІРНЯК І.С. Мелодія давньої юності / І.Нагірняк.- Чернівці: Букрек, 1999.- 125 с.



Нагірняк І., Чорний О. Новодністровськ засвічує вогні / І.Нагірняк.- Чернівці: Буковина, 1992.- 120 с.

НАГІРНЯК І.С. Озирнися з Гострої Скали: новели та оповідання / І.Нагірняк.- Чернівці: Букрек, 2008.- 240 с.: іл.

НАГІРНЯК І.С. Окрилені долі: нариси / І.Нагірняк.- Чернівці: Букрек, 2008.- 345 с.

НАГІРНЯК І. Прозріння: поезії, новели, нариси та замальовки.- Чернівці: Букрек, 2001.- 22о с.

НАГІРНЯК І.С. Світло з людських долонь: фотонарис / І.Нагірняк.- Чернівці: Букрек, 2003.- 132 с.: іл.

НАГІРНЯК І.С. Сповідь: вірші / І.Нагірняк.- Чернівці: Місто, 2006.- 64 с.

НАГІРНЯК І.С. Стежки крізь серце: публіцистика / І.Нагірняк.- Чернівці: Букрек, 2004.- 232 с.

***


Нагірняк Іван Семенович // Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М.Богайчук.— Чернівці, 2005.— С. 190.

НАГІРНЯК Іван Семенович // Гусар Ю. Дністровий зорепад: штрихи до енциклопедичного словника-довідника «Літ.- мист. Сокирянщина» / Ю.Гусар.- Чернівці, 2010.- С. 67-68.



Нагірняк Іван Семе­нович // Інформаційний простір Буковини.— Чернівці, 2004.- С. 154.

НАГІРНЯК Іван Семенович // Літературно-мистецька Сокирянщина: біобібліогр. довідник / Сокирян. ЦРБ; підгот. Польова Н.В., Попадюк В.Ф., Швець А.В.- Сокиряни, 2008.

***

БАГРІЙЧУК І. У відлунні незабутніх стріч: [вечір, присвяч. творчості письменника з Новодністровська І.Нагірняка в Будинку письменника Нац. спілки письменників України] / І.Багрійчук // Буковин. віче.- 2006.- 31 берез.



Боднарюк Ю. «Вдячний долі, що мої книги йдуть поміж люди»: [про письменника І.Нагірняка із Новодністровська] / Юлія Боднарюк // Мол. буковинець.- 2008.— 3 січ. (№ 1).- С. 14.

Брозинський М. Нехай не заростають батьківські пороги: [про творч. укр. ж-ста, нашого земляка-буковинця, письм. Івана Нагірняка] / Михайло Брозинський // Буковина. — 2009. — 27 берез. (№ 24).— С. 3.

Васкан В. Жіноча доля оспівана пером: [про творч. Івана Нагірняка] / Василь Васкан // Буковин. віче.— 2000.—
4 черв. (№ 41).- С. 3.

Гончар І. Коронація Нагірнякового пера / Інна Гончар // Буковина.— 2009.- 10 лип.

Гусар Ю. 25 березня народився український письменник, журналіст Іван Нагірняк (1949) / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці.— 2007.— 15 берез. (№ 11).— С. 6.- (Зі скрині чернівець­кого літописця (19-25 берез.)).

КОРОНЕНКО С. Всеукраїнський конкурс радіоп’єс: [лауреати – Василь Фольварочний, п’єса «З висоти пташиного польоту»; Іван Нагірняк, п’єса «Голодомор»,


м. Новодністровськ] / С.Короненко // Літ. Україна.- 2008.-
25 груд. (№ 50).- С. 2.

КУРГАН В. Його дороги і тривоги: [про кн. письм. І.Нагірняка «Стежки крізь серце»] / В.Курган // Дністр. зорі.- 2005.- 12 берез. (№ 11).- С. 5.



Мельничук Б. Барви Нагірнякової новелістики // Нагірняк І. Озирнися з Гострої Скали. Новели та опо­відання.— Чернівці, 2008.— С. 5-14.

Лазарук М. Мандрівка у зна­йоме минуле: [про Івана Нагірняка] / Нагірняк І. Окрилені долі. Нариси.- Чернівці, 2008.- С. 6-9.

Лазарук М. Пульс життя у драмі / Мирослав Лазарук // Дністрові зорі. — 2005.— 17 груд.

Панцир Д. Свіже і чисте як передосвітня зоря / Дмитро Панцир // Буковина.- 2009.- 25 груд. (№ 99).- С.7.

ПАШКОВСЬКА В. Літопис людських душ: [про письм. Івана Семеновича Нагірняка із м. Новодністровська] / В.Пашковська // Буковин. віче.- 2009.- 4 лют. (№ 9).- С. 3.



Савченко К. На зрізі нашого буття / Костянтин Савченко // Буковина.— 2006.

Се­лезінка В. П'єса — як дівчина на відданя / Ва­силь Селезінка // Буковина.— 2005.- 9 груд.

ТИЩЕНКО К. Візерунки долі Івана Нагірняка: [про письм., ж-ста, лауреата премії ім. С.Воробкевича та М.Чабанівського, почесного громадянина м. Новодністровськ і с. Ломачинці І.С. Нагірняка] / К.Тищенко // Дністрові зорі.- 2009.- 20 берез. (№ 12).- С. 1, 3, 5.



Тищенко К. Криниця його доброти: [про Івана Нагірняка] / Катерина Тищенко // Дністрові зорі.- 1999.-
20 берез. - С. 5.

УРСУЛ В. Надихають цілющі родинні джерела: [про талановитого письм. І.С. Нагірняка з Новодністровська] / В.Урсул // Буковин. віче.- 2009.- 18 берез. (№ 21).- С. 2.



ПАСІЧАНСЬКИЙ ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ

Народився 5 жовтня 1944 року в селі Середній Березів Косівського району Івано-Франківської області. Малювати любив з дитинства.

У 1960-1968 рр. навчався у Косівському училищі прикладного мистецтва на відділенні художньої обробки дерева. З Косівського училища Я.Пасічанського направляють, як фахівця у чернівецькі художні майстерні художфонду України (1968) при відділенні обласної організації Спілки художників України (тепер НСХУ), де і розгортається творча діяльність різьбяра-початківця.

Його твори – орнаментальні тарелі, скриньки, декоративні пласти, різноманітні побутові дерев’яні вироби стають на рівні з творами знаменитих митців-різьбярів Гуцульщини. Я.Пасічанський – учасник Всеукраїнських виставок з 1969 року. На першу з них – 1969 року, присвячену 100-річчю від дня народження Л.Українки, - виготовив альбом «Ятрань». Це була композиція зі шкіряною обкладинкою і металічною накладкою.

Його декоративні тарелі «Буковинська квітка» (1977), «За мир» (1984), «Червона калина» (1991), «Рум’янок», «Біла акація», «Пророк» (1969-1994), хрест «Капличка», фігуративна декоративна пластика (1994) приносять йому творчий успіх. В різьбі широко використовує українську національну символіку, орнаменталістику, досягає їхнього органічного поєднання з фактурою дерева.

Персональна виставка творів художника декоративно-ужиткового мистецтва в Чернівцях відбулася у 1994 році.

До Спілки художників вступав тричі - у 1972 р., у 1979 р. (16 республіканських і три всесоюзних виставки) і тільки у


1985 р. став членом Спілки художників СРСР (тепер НСХУ).

Твори художника зберігаються в десяти музеях, а також у Папи Римського у Ватикані (різьблена скринька, виготовлена 2000 року), в приватних колекціях Австрії, Англії, Німеччини, Канади, Австралії, Ізраїлю.

У 1998 році здобув звання «Заслужений художник України».

Своє 60-річчя (2004) відзначив другою персональною виставкою у Чернівцях.

Лауреат літературно-мистецької премії ім. С.Воробкевича 2007 року.

У 2008 році Ярослав Іванович отримав звання «Народний художник України».


Література:

КАТАЛОГ виставки творів декоративно-прикладного мистецтва Ярослава Пасічанського / вст. ст. М.Лазарука.– Чернівці, 1994.

ЯРОСЛАВ Пасічанський – Заслужений художник України [образотв. матеріал]: каталог виставки творів декоративно-ужиткового мистецтва (різьблення, інкрустація).– Чернівці: Золоті литаври, 2004.– 54 с.: кол. іл.

***


ПАСІЧАНСЬКИЙ Ярослав Іванович: [худож. декор.-ужиткового мистец.] // Митці Буковини: енцикл. довід. / авт.-упоряд. Т.Дугаєва, І.Міщенко.– Т.1.– Чернівці, 1998.– С. 84.

ЯРОСЛАВ Пасічанський: [різьбяр по дереву] // Мистецтво Буковини.– Чернівці, 2004.– С. 38.

ПАСІЧАНСЬКИЙ Ярослав Іванович: [худож.] // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: біобібліогр. довідник / авт.-уклад. Ю.В. Боганюк, О.О. Гаврилюк, Г.В. Добровольська, М.М. Довгань, А.С. Іваницька.- Чернівці, 2010.- С. 58-60.
***

Україна. Президент (2005-; В.Ющенко) Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Чернівці: [звання «Народний художник України» Пасічанському Я.І. – художнику декор.-приклад. мист-ва]: Указ Президента України [від 1 жовт. 2008 р. № 887/2008] // Офіційний вісник Президента України.- 2008.-
№ 42.- С. 48-49; Уряд. кур’єр.- 2008.- 31 жовт. (№ 204).- Орієнтир, с.5.

***


БИКОВ А. Квітка надії. Музика одухотворенного дерева: [персон. вист. творів різьбяра Я.Пасічанського] / А.Биков // Буковин. віче.– 1994.– 15 жовт.; 26 жовт.

БОДНАРЮК О. Скриньку для Папи Римського майстер вирізав три місяці: [робота майстра по дереву Я.Пасічанського у музеї Ватикану] / О.Боднарюк // Мол. буковинець.– 2004.–


21 жовт. (№ 118).– С. 13.

БОТЮК В. У Чернівцях відкрилася виставка автора скрині Папи Римського: [в мемор. музеї В.Івасюка відкрилася вист. Ярослава Пасічанського] / В.Ботюк // Доба.– 2008.–


22 трав. (№ 20).– С. 4.

ВИЙШОВ у світ ювілейний каталог творів відомого різьбяра: [вист. у Чернів. худож. музеї чл. НСХ України, засл. худож. України Я.Пасічанського] // Свобода слова.– 2004.–


14 жовт. (ч. 42).– С. 20.

ВІТАЄМО! [Указом Президента України різьбяреві


Я.І. Пасічанському присвоєно почесне звання «Засл. худож. України»] // Мол. буковинець.– 1998.– 27 лют. (№ 9).– С. 2; Буковин. віче.– 1998.– 28 лют. (№ 17).– С. 8.

ВОРОНЮК Л. Музей В.Івасюка запрошує до вітальні: [вист. різьбяра Ярослава Пасічанського у вист.-мист. вітальні] / Л.Воронюк // Буковин. віче.– 2008.– 21 трав. (№ 37).– С. 1.

ГОРИЦВІТ М. Зажинки гуцульського майстра: [худож., майстер «сухої різьби» Ярослав Пасічанський] / М.Горицвіт // Буковин. журнал.- 2008.- № 4.- С. 175-177.

ГРИНЮК В. Буковинський різьбяр – Папі Римському: [засл. худож. України Я.Пасічанський] / В.Гринюк // Мол. буковинець.– 2000.– 28 квіт.-5 трав. (№ 18).– С. 3; Буковин. віче.– 2000.– 6 верес. (№ 69).– С. 1.

ГРИНЮК В. «Вироби з дерева, що продають на базарах, - халтура»: [про різьбяра Я.Пасічанського] / В.Гринюк // Мол. буковинець.– 2008.– 13 листоп. (№ 129).– С. 18.

ДУГАЄВА Т. Віртуоз гуцульської різьби / Т.Дугаєва // Чернівці.– 1994.– 28 жовт.

КРАСНОДЕМСЬКИЙ В. П’ять голубів надії: [Чернів. худож. Я.Пасічанський] / В.Краснодемський // Рад. Буковина.– 1984.– 22 серп.

ЛАЗАРУК М. Грушеві рапсодії: [про різьбярство на Буковині та про Я.Пасічанського] / М.Лазарук // Чернівці.– 2008.– 30 трав. (№ 22).– С. 4.

ЛАЗАРУК М. Квітка надії Ярослава Пасічанського: [експозиція в Чернів. худож. музеї буковин. різьбяра по дереву] / М.Лазарук // Чернівці.– 2004.– 15 жовт. (№ 42).– С. 16.

ЛАЗАРУК М. Музею Івасюка подарували «квітку надії»: [про відкриття в музеї персон. вист. різьбяра, засл. худож. України Я.Пасічанського] / М.Лазарук // Мол. буковинець.– 2008.– 15-16 серп. (№ 92).– С. 5.

ЛАЗАРУК М. Плоди вічного дерева: [про Я.Пасічанського] / М.Лазарук // Мол. буковинець.– 1994.– 18-24 верес. (№ 39).– С. 5; Буковин. віче.– 1994.– 15 жовт.; Буковина.– 1994.– 26 жовт.; Образотв. мистецтво.– 1997.– Ч. 3-4.– С. 72.

ЛУЧАК В. Порухом руки, щедрістю серця: [роботи Я.Пасічанського в худ. музеї] / В.Лучак // Новий день.– 1994.– 15 жовт.

РОСИНСЬКА О. Наступник традицій славних: [вист. засл. худож. України Я.Пасічанського виробів з дерева в Чернів. худ. музеї] / О.Росинська // Час 2000.– 2004.– 15 жовт. (ч. 43).– С. 17.

ХАЛАЇМ С. Різьбяр, що оживляє дерево: [Я.Пасічанський] / С.Халаїм // Буковин. віче.– 1998.– 18 берез. (№ 22-23).– С. 10.

ЧОРНЕЙ В. Різьблені хрести і копію скрині, подарованої Іоанну Павлу ІІ, виставлено у музеї Володимира Івасюка: [відкрито нову виставкову залу, першим свої роботи тут представив худож. Я.Пасічанський] / В.Чорней // Мол. буковинець.– 2008.– 16-17 трав. (№55).– С. 5.

РІДУШ ТАРАС ДМИТРОВИЧ
Народився 11 січня 1924 року в Чернівцях (околиця Хабатівка) в родині Дмитра Рідуша, свідомого українця, організатора української читальні імені Маркіяна Шашкевича, самодіяльної театральної трупи, хору, нелегальної української початкової школи.

Акторський шлях Тараса Рідуша розпочався ще в дитячому віці на сцені довоєнного напівпрофесійного театру «Руської Бесіди», а в 15 років його запросила режисер професійної театральної трупи Українського Народного Дому Одарка Кнезько на роль юного Тараса Шевченка у виставу «До світла, до волі». Після переїзду до Чернівців наприкінці 1940-го Харківського театру Революції і відкриття Чернівецького державного українського драматичного театру під керівництвом І.Я. Юхименка, Тарас Рідуш, як і більшість акторів із Народного Дому, влився до цього високопрофесійного колективу (1941). Т.Рідушу випало грати разом із такими зірками першої величини, як Сидір Терлецький, Іван Дудич, Прокіп Якович Столяренко-Муратов, Петро Герасимович Міхневич, Галина Яківна Янушевич.

Однак, творчий ріст молодого актора нагло перервала Друга світова війна, за якою послідувала нова окупація краю сателітом Гітлера – Румунією. Для українського патріота розпочалися тяжкі митарства. Йому довелося працювати на примусових роботах в Австрії, скуштувати «гостинності» румунської в’язниці, з якої потрапив до румунської армії, «штрафну» частину. Потім знову були втечі й арешти, і знову втечі.

Але цю радісну подію затьмарили арешти органами НКВС артистів українського самодіяльного театру з Народного Дому, яких звинуватили у «Буржуазному націоналізмові», й Рідушеві лише завдяки щасливій випадковості вдалося уникнути печальної долі своїх старших побратимів.

Проте переслідування української інтелігенції з боку всіх мастей окупантів не змусило Тараса Рідуша зрадити своєму юнацькому захопленню музою Мельпоменою. Понад 60 літ він жив життям справді рідного театру: з ним об’їздив із гастролями майже весь колишній Радянський Союз, тут знайшов свою долю – прекрасну актрису – Ольгу Іванівну Садовникову. Зіграв на сцені близько півсотні ролей різного плану: прокурор Рамель («Мачуха» О.Бальзака), Сміду («Полум’яні серця» С.Снігура), Капітан та Фінансер («Земля» і «Вовчиха» О.Кобилянської), Каюс («Віндзорські кумасі» В.Шекспіра), Есер («Правда» О.Корнійчука), Тиміш («Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка), Капрал і Тевкало («Дністрові кручі» та «Запечатаний двірник» Ю.Федьковича), Професор («Вода з отчої криниці» В.Фольварочного), Дід («Наймичка» І.Карпенка-Карого), Монах («Тіль» Г.Горіна), Іцик («Лови на ловців» С.Яричевського), Сват («Як наші діди парубкували» В.Канівця), Запорожець («Різдвяна ніч» М.Гоголя) та інші.

Уміле поєднання адміністративних якостей, виробнича винахідливість й відчуття акторської природи, дозволили Т.Рідушу, не залишаючи сцени, бути помічником режисера, а згодом – завідувачем трупи театру.

Впродовж багатьох років Т.Д. Рідуш очолював акторську трупу.

На сторінках міської преси в газетах «Молодий буковинець», «Свобода слова» Тарас Рідуш вів розповідь про історію Чернівців.

У 2007 р. в номінації «Театральне мистецтво» Т.Рідушу вручено премію ім. С.Воробкевича.

Помер 28 жовтня 2008 р. в Чернівцях.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©www.shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка