І навчальна дисципліна



Сторінка9/10
Дата конвертації01.05.2016
Розмір2.22 Mb.
#31684
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

РОЗДІЛ 8


ІНФОРМАТИЗАЦІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ АРХІВНОЇ справи, спрямо­вана на вдосконалення управління архівною справою, інтенси­фікацію архівних технологій та удоступнення документної інфор­мації, є важливим чинником розвитку культури й науки, входження України у міжнародний інформаційний простір. Інформатизація архівних установ у нашій державі почалася в 1990-х роках, а до кінця XX ст. вже визначилися основні шляхи її реалізації та роз­почалося широке впровадження в практику.


Інформатизація архівної справи: поняття, мета, завдання

ІНФОРМАТИЗАЦІЄЮ АРХІВНОЇ справи є ком­плексна система організаційних, науково-методичних і техно­логічних заходів, що забезпечують розроблення на єдиних методо­логічних та методичних засадах взаємопов'язаних інформацій-нихтехнологій в галузі архівної справи, створення мережі локальних і централізованих баз даних, формування національної архівної інформаційної системи.

Інформатизація передбачає створення умов для заміни тра­диційних архівних технологій новими інформаційними з метою забезпечення раціонального, повного і своєчасного використан­ня інформаційного потенціалу архівних ресурсів. Заміна тради­ційних архівних технологій зумовлена потребою модернізації усталених процесів, впровадження новітніх форм роботи з доку­ментами і формування різнохарактерних електронних інфор­маційних ресурсів, розширення доступу до архівної інформації та її оперативного використання.

Основна мета інформатизації архівної справи полягає в оптимізації формування Національного архівного фонду та збе­рігання документів, захисті національних інтересів в архівній справі, вирішенні проблем оперативного і повноцінного доступу до архівної інформації, актуалізації інформації, що міститься в документах, та прискорення залучення її до суспільного обігу, інтеграції документальних ресурсів у світових інформаційних мережах.

Процес інформатизації складається з:

• розроблення взаємопов 'язаних інформаційних технологій комплектування, експертизи документів, їх описування й обліку, каталогізації та використання документної інфор­мації, створення страхового фонду копій;

• формування електронних архівних інформаційних ресур­сів, створення локальних баз даних (БД) в архівних уста­новах та централізованих БД галузі, створення єдиної національної архівної інформаційної системи (НАІС);

• формування архівних веб-ресурсів, включення їх у між­народний інформаційний простір через систему Інтернет, використання архівних інформаційних ресурсів різних країн, міжнародних товариств та організацій.

Інформатизація спрямована на розширення інтелектуально­го доступу до архівної інформації, отримання необхідної інфор­мації без фізичного контакту з документами завдяки формуванню баз електронних копій документів, забезпечення збереженості архівної інформації та захист національних інтересів в архівній справі через створення страхового фонду документів НАФ.

Перехід від паперових до електронних технологій вимагає від архівістів пристосування традиційних методик архівної справи до нових вимог. Важливе значення при цьому має набуває чіт­кість структури опису документів, справ, фондів, встановлення взаємозв'язку різних технологічних процесів у єдиний цикл на рівні обліку та довідкового апарату тощо.

Засобом реалізації інформатизації є комп'ютеризація, але вона забезпечує лише одну ланку - програмно-технологічне і ма­теріально-технічне забезпечення технологічних процесів завдяки обчислювальній техніці, інформаційним системам та базам да­них. На початку XXI ст. комп'ютерні технології досягли надзви­чайно високого рівня і набули можливостей, які розглядалися як нереальні ще в середині 90-х років XX ст.

Головні завдання інформатизації в архівній справі полягають в:

• оптимізації традиційних технологій справи - експертизи, комплектування, описування та обліку фондів, каталогі­зації;

• удосконаленні системи управління архівною справою - під­вищенні ефективності матеріально-технічного, фінансово­го і кадрового забезпечення та управління інформаційними документальними ресурсами архівної системи;

• забезпеченні широкого доступу до документної інформації через створення системи електронних архівних довідників, взаємопов'язаних електронних каталогів, комп'ютерних баз даних та інформаційних систем, що дозволять сформувати інтегровані дані архівної документної інформації про склад і зміст архівних фондів;

• вирішенні проблеми забезпечення збереженості фондів та збе­рігання інформації з використанням комп'ютерних техно­логій, страхового копіювання, формування повнотекстових баз даних, публікації документів, організації ринку ін­формаційних продуктів і послуг, що надаються без безпо­середнього доступу до архівних документів тощо.

Інформатизація архівної справи в науково-методичному пла­ні поєднує і взаємоузгоджує увесь цикл документотворення, документозберігання та використання документної інформації, й базується на поєднанні методик архівознавства, археографії, документознавства. Процес інформатизації архівної справи має три взаємопов'язані складові:

• науково-архівознавчу - визначення об'єктів комп'ютери­зації технологічних процесів архівної справи на етапах ком­плектування, обліку, використання, зберігання документів, розроблення методичних засад каталогізації та методики архівного описування для комп'ютеризованих систем, створення уніфікованої та стандартизованої терміносисте-ми тощо;

• інформаційно-технологічну - вибір оптимального про­грамного забезпечення та його раціональне пристосування до специфіки різних об'єктів комп'ютеризації, побудова ін­формаційних систем і мережі відповідно до завдань, що стоять перед архівною справою, а також постійна підтримка функціонування систем, захист інформації, оновлення об­ладнання та модифікації програмних рішень тощо; 238

АРХІВОЗНАВСТВО

науково-організаційну та управлінську - організація роботи та реалізація концепції інформатизації архівної справи, вдо­сконалення системи управління архівною справою, прий­няття оптимальних фінансово-економічних та організацій­них рішень для різних об'єктів комп'ютеризації.

Інформатизація архівної справи в Україні

УКРАЇНА БРАЛА участь у створенні АШС ЦФК, але до початку 1990-х років питання комп'ютеризації архівних технологій практично не ставилося. Після відновлення держав­ної незалежності України в архівній системі відбулися помітні зміни, юридичне закріплені в Законі України "Про Національ­ний архівний фонд та архівні установи" й інших нормативно-правових актах. Курс на демократизацію архівної справи дав новий поштовх для розвитку її інформатизації.

Впродовж 1990-х років було підготовлено низку офіційні документів, що регулюють створення єдиного державного іна| формаційного простору, користування документами та забезпе*! чення їх збереженості: Закони України "Про інформацію", "Щ Концепцію Національної програми інформатизації", "Про зачІ хист інформації в автоматизированніх системах", Постанови Ка-*ї| бінету Міністрів України "Про затвердження Програми збер ження бібліотечних і архівних фондів на 2000-2005 рр." як скла-*! дової всесвітньої інформаційної програми "Пам'ять світу". Най-я більше значення для архівної галузі мають Закон України "Проі| Національний архівний фонд та архівні установи", Указ Прези­дента України "Про заходи щодо розвитку національної складові 1 вої глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпеченням широкого доступу до цієї мережі в Україні" (2000) і Розпоряд*) * ження Президента України "Про невідкладні заходи щодо роз-! І витку архівної справи" (2000).

На початку 1990-х років Україна мала певний досвід ство-,| рення архівних інформаційних ресурсів різних рівнів. Загаль* несистемний централізований рівень передбачав створення | АІПС українського Фондового каталогу на базі ЦФК. Перші кроки на шляху його створення були зроблені 1989 р., коли Го-ловархів України видав наказ «Про створення автоматизованої,: інформаційної системи (АІС) в Головархіві України». Рішення1 базувалося на досвіді створення загальносоюзної АІПС. Спо­чатку АІПС "Фондовий каталог" було створено на персональ­них ЕОМ типу ІВМ РС 486 з застосуванням пакету прикладних програм СОЗ/1515. За досвідом попередників, система передба­чала створення бази даних на всі фонди, які зберігаються в архів­них установах України на базі облікової інформації фондового каталогу. Вона створювалася традиційними технологіями про­тягом 50 років і сконцентрувала інформацію про понад 200 тис. архівних фондів, які зберігалися в системі Головархіву України. База даних ЦФК зберегла всі реквізити традиційної картки фон­ду, тому виконувала функції державного обліку, містила пере­важно службову інформацію й дозволяла вести пошук інфор­мації по кожному архіву, номеру, категорії, типу фондів, пред­метно-тематичній ознаці, географічній назві та прізвищу. Отже, . система передбачала й елементи науково-пошукових функцій..

Рівень внутрішньоархівних інформаційних баз даних фон­дового та подокументного рівня з актуальних питань соціаль-

ного розвитку відображає створення баз даних різної функціо­нальної спрямованості окремих центральних та обласних ар­хівів. Ця практика окреслила деякі актуальні аспекти, що ви­тікають з функцій баз даних. Вони визначили типи даних та інформаційних систем.

Перший тип - обліковий, викликаний функцією управлін­ня інформацією та обліком, заснований на створенні баз да­них, коли в основу опису покладено зведені облікові документи фондового рівня (паспорт, аркуш фонду). Науковий пошук є до­датковою функцією. Цей підхід, наприклад, був реалізований у ЦДАМЛМ України. Головною особливістю архіву-музею є те, що більшу частину документів становлять фонди особового по­ходження діячів літератури і мистецтва, а також інформація про фонди творчих спілок, установ і організацій профілю комплек­тування, яка охоплює одну предметну галузь і тип фондів. Така база даних розрахована на тривале використання і є перспектив­ною щодо включення її ресурсів до зведених БД державного рівня.

Другий тип - тематичний, пов'язаний з необхідністю опера­тивного використання актуальної інформації подокументного рівня за предметно-тематичною ознакою. В цьому випадку фор­муються тематичні бази даних інформації на базі міжфондового або фондового подокументного предметно-тематичного пошуку. Предмет визначається актуальністю тематики та орієнтуванням на певні категорії користувачів і враховує нагальні суспільні потреби. Проблема виникає, як правило, під впливом рішень владних структур, виконання яких потребує використання ар­хівної інформації, або для вирішення внутрішніх питань довід­кового апарату архіву.

В Україні такий процес визначився в кінці XX ст. і був обме­жений галуззю соціально-правових запитів. Прикладом є бази даних, розроблені під впливом ситуації з метою встановлення соціальних та пенсійних пільг, компенсацій тощо: на репре­сованих (ЦДАГО України) та осіб, вивезених під час Другої сві­тової війни до Німеччини (Держархіви Волинської, Київської, Харківської, Донецької областей). Створення баз даних тема­тичної інформації надто трудомістке й потребує спеціального методичного забезпечення.

Третій тип - обліково-пошуковий, пов'язаний з поєднанням функції обліку та пошуку на подокументному рівні. Він харак­теризується послідовним описом і реєстрацією власне окремих видів документів за принципом архівного облікового документ та - архівного опису. Цікавий досвід поєднання подокументного обліку та видового опису фотодокументів як окремого різновиду документів має ЦДКФФА імені Г. Пшеничного.

Четвертий тип - пошуково-видавничий, коли база даних створюється для тривалих видавничих проектів внутрішньоар-хівних довідників, путівників. Це дозволяє публікувати довід­ники за певною структурою будь-якої інформації з баз даних, а в міру нарощування та модифікації інформації видавати чергове видання, доповнене та виправлене. Воно маже мати електронну форму і публікуватися як традиційним способом так і на ком­пакт-дисках.

Окремий напрям в інформатизації архівної справи становить "Національна архівна інформаційна система "Архівна та руко­писна україніка", розробка якої почалася 1992 р. з метою ствот рення єдиної інформаційної системи, що поєднала б облікові та науково-пошукові функції рівня фонду на всі архівні фонди, що зберігають документи українського походження (або про Украї­ну) в архівосховищах світу. Об'єктом комп'ютеризації став опис групового рівня - пофондовий та за систематизованою групою документів, яка заслуговує на виокремлення як єдине ціле. Си­стема орієнтована на кумуляцію інформації про архівні фонди та окремі групи документів, що за змістом поєднані поняттям "ук­раїніка" не лише в рамках державної системи України, а й поза ЇЇ межами. Характерною особливістю системи є те, що вона роз­криває зміст, склад та походження фонду детальніше, ніж у ЦФК,

Отже, в Україні апробовано різні об'єкти комп'ютеризації, проводилася міжфондова, пофондова, подокументна, предмет­но-тематична каталогізації груп документів, а також створення національних, центральних та локальних баз даних. Проте ці процеси розвивалися значною мірою стихійно. Практика пока­зала, що дальший ефективний розвиток системи без узгодженої координованої політики інформатизації неможливий.

Кінець 1980-х і початок 1990-х років виявився революційним не лише в суспільно-політичній галузі, він відкрив двері для риН' ку західної електронної техніки і технологій, значно вищих за рівнем розвитку. Програмні продукти розширювали можливості зростання обсягів інформації та її класифікації, з'явилися ме­тоди інтелектуалізації систем, а, отже, - можливість врахування специфіки архівної інформації. Виникла потреба з нових позицій розглянути функції, завдання та принципи побудови інфор­маційних масивів і систем; забезпечити розроблення єдиної державної та наукової, науково-організаційної стратегії створен­ня уніфікованих систем опису та класифікації архівної інфор­мації. Ця стратегія передбачала створення взаємоузгоджених технічних, технологічних, лінгвістичних та організаційних засад інтеграції інформації в комп'ютерних системах різних рівнів, входження до складу сучасної інформаційної інфраструктури України та міжнародних комп'ютерних мереж.

Реальні кроки до формування централізованої інформаційної системи пов'язані зі створенням 1994 р. галузевого науково-дос­лідного інституту. Відділ автоматизованих інформаційно-пошу­кових систем УНДІАСД впродовж 1996-1998 рр. розробив кон­цептуальні положення комп'ютеризації архівної справи та орга­нізував широке обговорення на спеціальних нарадах основних підходів до інформатизації архівної справи в Україні.

Об'єктом комп'ютеризації було обрано окремі організаційно-управлінські та технологічні процеси (комплектування, облік, зберігання, використання) і довідковий апарат (описи, покаж­чики, каталоги).

Комп'ютеризація організаційно-управлінських функцій Держкомархіву здійснювалася за такими напрямами: а) центра­лізоване управління архівною справою (відповідно до мате­ріального, фінансового, кадрового стану та структури системи) і створення локальних баз даних, не пов'язаних з інформацій­ними ресурсами архівної галузі; б) централізоване управління архівними інформаційними ресурсами через комп'ютеризацію основних функцій Держкомархіву в галузі централізованого об­ліку ресурсів архівів та їх використання, а також створення Дер­жавного реєстру національного культурного надбання.

Комп'ютеризація довідкового апарату архіву є другим орга­нізаційно-обліковим і найскладнішим завданням. Вона охоплює процеси створення довідкового апарату про склад та зміст фон­дів Н АФ та організацію науково-публікаційної і науково-інфор­маційної діяльності архіву, яка базується на інших методичних і технологічних засадах.

Необхідність представлення об'єкта в моделі даних вимагала уніфікації архівного опису різного рівня та стандартизації техно­логічних процесів як на архівознавчому рівні, так і на рівні типо-логізації програмних рішень.

Моделі даних (форма опису) містять стандартизовану струк» туру опису архівної інформації, яка застосовується в усіх верти­кальних та горизонтальних структурах архівної галузі й має стати обов'язковим нормативним документом, що забезпечує взаємозв'язок різних технологічних процесів і систем в архівній галузі України.

Найдоцільнішою на першому етапі є комп'ютеризація про­цесів комплектування та централізованого обліку на рівні Держ-комархіву і окремого архіву - облікова інформація рівня уста' нов-джерел комплектування та рівня архівного фонду. Цей на­прям реалізується в процесі створення інформаційної системи "Центральний фондовий каталог" та формуванням баз даних "Джерела комплектування".

В умовах системного підходу до інформатизації архівної га­лузі принципове значення має типологізація програмного забезпечення та основних технологічних рішень, що дозволяє ефективно використовувати матеріальні ресурси та кадровий потенціал архівних установ, забезпечити сумісність національ­них, регіональних і локальних баз даних архівних установ на рівні горизонтальних та вертикальних зв'язків.

В 1999-2001 р. питання координації інформатизації та уніфікації дескриптивних методик покладалися на Державний комітет архівів України, який розробив Програму створення галузевої інформаційної системи. Реалізація програми розпо­чалася з заснування Центру інформаційних технологій Держ-комархіву, встановлення виділеного каналу доступу до мережі Інтернет, побудови першого сегменту локальної мережі, введен­ня в експлуатацію серверів Держкомархіву. Одночасно було роз­роблено веб-сайт Держкомархіву, що сконцентрувала комплек­сні ресурси, які висвітлюють основні напрями діяльності архівноїгалузі, хроніку подій, основні видання, а також різні інформа­ційні ресурси принципами загальносистемного централізовано­го рівня. Обсяг веб-сайту Держкомархіву склав 27 МБ, однак інтенсивність користування ним надзвичайна висока - кількість запитів до сайту, що надходять зі СШ А, Росії, Німеччини, Поль­щі, Франції, Сингапур, Тайвань, Норвегія, Угорщина, Італія, Кир­гизстан та ін., варіюється від 50 до 450 на годину

Таким чином, на початок XXI ст. вихідним положенням кон­цепції комп'ютеризації галузі стало створення можливостей до­ступу до інформації і представлення архівних ресурсів галузі в Ін-тернеті на декількох рівнях.

Інституційний рівень представлено електронним довідником "Архівні установи в Україні", що складає головне інформаційне ядро офіційного веб-сайту Держкомархіву і налічує 56 об'єктів (центральних і регіональних державних архівів, галузевих ар­хівів, архівних уставнов Національної академії наук України, наукових бібліотек і музеїв). Електронний довідник має постій­ний бібліографічний супровід.

Пофондовий рівень репрезентовано інформаційної системою "Центральний фондовий каталог". Облікові бази пофондового рівня підтримуются в 14 архівах. Структурно практично усі вони базуються на основному обліковому документі архіва - аркуші фонду. В цілому на початок 2002 р. у них представлено близько 40 тис. фондів - до 20% загальної кількості фондів НАФ України. Повні електронні пофондові каталоги створені на документи Кам'янець-Подільского міського державного архіву і Держав­ного архіву Київськой області.

Наприкінці 1990-х років Центром інформаційних технологій Держкомархіву розроблено програму ствоення мережі Інтернет-ресурсів державних архівів на 2000-2005 рр., що передбачає створення Центра веб-ресурсів галузі в Держкомархіві із побу-дувою локальної мережі, введення в експлуатацію серверів і представлення центральним та іншим архівам Київа, виходу че­рез них до мережі Інтернет; впровадження поштових веб-серве- . рів і серверів баз даних в регіональних архівах; побудова галу­зевої мережі передавання даних.

Загалом розвиток інформаційних технологій за 1990-ті роки ' досягнув таких рівнів, що дозволив значно прискорити переве­дення змісту документів з паперових на електронні версії з до­помогою цифрових технологій, тисячократне прискорити обмін інформацією і надав можливості конвертації інформація з будь-яких технологічно застарілих баз даних до новітних, розширив­ши можливості обігу інформації. Водночас технологічно вирі­шена проблема класифікації інформації в інформаційних си­стемах, яка складала практично неподоланний бар'єр на початок 1990-х років.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Розкрийте поняття інформатизації архівної справи.

2. Яка основна мета інформатизації архівної справи?

3. В чому полягають завдання інформатизації архівної справи?Як розвивалася автоматизація у країнах світу? Як можна оцінити сучасний стан інформатизації та ком­п'ютеризації архівної галузі України?іть пріоритетні завдання та етапи інформатизації архівної справи в Україні.

7. Назвіть шляхи формування веб-ресурсів України в Інтернаті.

8. Наведіть приклад відомих вам баз даних про архівні ресурсу України.



РОЗДІЛ 10

ВИКОРИСТАННЯ АРХІВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. АРХІВНА ЕВРИСТИКА. АРХІВНИЙ МАРКЕТИНГ

Потреби в архівній інформації та групи її споживачів

У ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ суспільства ре­троспективною документною інформацією виділяють три етапи. Суть першого - організації користування документами - по­лягає у тому, що архівісти, використовуючи різні форми роботи, надають користувачам певні архівні документи. На другому етапі здійснюється користування документами - їх перегляд, читання, прослуховування. При цьому у ролі користувачів мо­жуть бути як зовнішні споживачі, так і самі архівісти. Під час першого і особливо другого етапів користування відбувається творчий процес отримання з архівних документів потрібної користувачеві інформації. У такому випадку використання НАФ переходить у третій етап - власне використання архівної інформації, коли споживач у потрібній йому формі реалізує от­риману з архівних документів інформацію.

Для правильної організації цього процесу працівники архівів мають постійно вивчати потреби в архівній інформації, орієн­туватися в її джерелах.

Джерела ретроспективній інформації поділяються на чотири групи:

• документи про характер потреб в архівній інформації, які є в архіві: матеріали архівного обліку та статистики, різні запити;

• нормативні документи: закони України, укази Президента, постанови Верховної Ради, акти уряду, міждержавні угоди, інші офіційні матеріали, для підготовки яких необхідне залучення архівної інформації;

• історичні та джерелознавчі праці, матеріали наукових дис­кусій та "круглих столів", що ставлять невивчені проблеми і висвітлюють малодосліджені періоди історії, а також поточні та перспективні плани наукової роботи науково-дослідних інститутів, вузів тощо.

Потреби в ретроспективній інформації архівознавство поді­ляє на очевидні та приховані. Очевидні потреби - це чітко усві­домлені, достатньо повно сформульовані, спрямовані на ознайом­лення з конкретною архівною інформацією. Приховані потреби виявляються поступово або раптово, під час ознайомлення з пев­ною інформацією. Перехід прихованих потреб в очевидні відбувається під впливом ознайомлення із загальними відомостями про склад і зміст архівних фондів, зокрема, вивчення архівних довідників, аналізу інформації веб-сайтів архівних установ, до­кументальних експозицій, радіо- і телепередач, екскурсій до архівів. Поряд із найпоширенішою класифікацією потреб за пред^ метно-тематичною ознакою в архівознавстві розрізняють групу­вання потреб за додатковими ознаками:

• хронологічною (історичною), що характеризує потребу в ін-

формації певного історичного періоду, яка міститься у до­кументах відповідної історичної епохи;

• географічною, що відбиває потребу в інформації щодо пев­ного регіону та за документами конкретних адміністра­тивно-територіальних одиниць;

• ієрархічною, пов'язаною з потребою в інформації різних рівнів місцевих, регіональних та центральних органів, структур, угрупувань;

• галузевою, що окреслює потребу в інформації, що належить до певних галузей державної, господарської, культурної, громадської діяльності;

• адресною, що визначає потребу в інформації, що характе­ризує діяльність певного фондоутворювача чи кількох фондоутворювачів, якщо йдеться про об'єднаний або ро­динно-фамільний фонд;

• матеріальною, що розкриває потребу в інформації, яка міс­титься в документах залежно від способу закріплення в них інформації.

Групування потреб в архівній інформації за цими ознаками допомагає архівістам виявити відомості про те, які саме державні архіви, фонди, колекції, окремі документи користуються най­більшим попитом у споживачів, спрогнозувати використання документної інформації. Це, в свою чергу, допомагає архівістам не тільки враховувати наявні запити, а й керувати процесом регулювання потреб у архівній інформації, краще організову­вати користування документами НАФ, вдосконалювати довід­ковий апарат до них.

Цікавою є спроба запровадити класифікацію потреб у ретро­спективній документній інформації за ознакою ефекту, очіку­ваного споживачами від її використання. Свого часу це питання досліджував російський архівознавець В. Автократов, який від­діляв науково-історичний, технічно-економічний, управлінський і соціально-правовий ефекти, ефект створення суб'єктив­ного світу людини, а також стратегічний та естетичний ефекти. Оскільки потреба в архівній інформації може виявлятися лише через її споживачів, доцільно виділити категорії спожива­чів інформації. Загальноприйнятої схеми класифікації спожи­вачів не існує, оскільки не виділено засадничу ознаку класифі­кації. Під час аналізу складу користувачів архіви висувають свої кваліфікаційні схеми, а це ускладнює узагальнення й порівняння даних у межах всієї системи. Підхід до аналізу залежить від того, кого вважати споживачем: фахівця, який прийшов до архіву, чи установу, яку він може представляти. Більшість архівознавців схиляється до того, щоб відмовитися від професійної ознаки як засадничої і прийняти за класифікаційну ознаку сферу діяль­ності користувача: сфера управління, наукові дослідження і про­ектно-конструкторські роботи, виробництво, навчання, підго­товка та перепідготовка кадрів, творча діяльність. На другому рівні класифікації пропонується розподіляти користувачів за фахом, спеціалізацією, посадовим становищем, освітою, науко­вими ступенями і ін. Слід враховувати і такі ознаки, як профе­сійна та регіональна приналежність користувачів, їх кваліфіка­ція, наявність друкованих праць.
Основні напрями і форми використання архівної інформації

У ПРАКТИЦІ НАУКОВО-інформаційної діяль­ності державних архівів виділяють кілька напрямів використан­ня архівної інформації.

У сфері управління ретроспективна документна інформація використовується для підготовки управлінських рішень, коли потрібні відомості про стан об'єктів управління та їх роботи у минулому. Архівну інформацію використовують для розв'язан­ня проблем політичного та економічного життя держави або її регіону: прогнозування тенденцій розвитку; аналізу динаміки розвитку галузей господарства, регіонів, міст; реорганізації ор­ганів влади та управління, їх структури та функцій. Одержану в архівах інформацію споживачі, як правило, використовують у найхарактернішій для сфери управління формі: при складанні планів, доповідей, довідок, різних розрахунків

У сфері економіки використання архівної інформації має пе­реважно прикладне значення: її застосовують під час рекон­струкції старих і проектування нових промислових об'єктів, вив­чення водних енергетичних ресурсів, покладів корисних копа­лин, прокладання шляхів сполучення у будівництві, архітектурі та в багатьох інших сферах. На підставі виявленої в архівах ін­формації користувачі створюють нові документи - проекти, ста­тистичні таблиці, збірники, довідники, доповідні записки, різну науково-технічну документацію насамперед на стадії проектно-конструкторських робіт (креслення з пояснювальними запис­ками і специфікаціями, заяви на винаходи їх, описання тощо);

У політичному житті ретроспективна інформація характе­ризує взаємини між різними державами, націями, класами, соці­альними верствами, громадськими та політичними об'єднаннями, партіями. Такі відомості активно використовуються у міжна­родних відносинах та внутрішній політиці держави. У цьому ви­падку інформація стає підґрунтям інших праць користувачів -книг, брошур, статей, документальних збірників, плакатів, радіо-та телепередач, документальних фільмів, документів диплома­тичного та зовнішньоторговельного характеру (меморандуми, ноти, пам'ятні записки, заяви);

У науковій діяльності ретроспективна документна інформа­ція використовується для забезпечення джерельної бази розвит­ку гуманітарних, природознавчих, технічних та інших наук. Споживачі продукують збірники документів, наукові моногра­фії, дисертації, науково-популярні брошури, статті у наукових та популярних періодичних виданнях;

У культурно-духовному житті через ретроспективну інфор­мацію забезпечується популяризація знань у різних галузях освіти, культури і мистецтва, особливо у зв'язку з вивченням історичних подій, біографій національних, державних та куль­турних діячів, історії установ освіти, науки і культури тощо. Ін­формація відтворюється споживачами в формі книг, статтею, експозицій музеїв, документальних фільмів, теле- і радіопередач, творів літератури і мистецтва, проектів реставрації у галузі ар­хітектури і прикладного мистецтва тощо;

У соціально-правовому напрямі інформація безпосередньо служить конкретній людині, захищає права та інтереси гро­мадян, її використовують для підтвердження юридичних, май­нових та спадкових прав громадян, для встановлення різних пільг, нарахування пенсій, підтвердження фактів переслідування тоталітарним режимом, інших важливих фактів державної та громадської діяльності. Споживач отримує від архівної установи архівну довідку встановленого зразка, на підставі якої він звер­тається з різними листами, заявами, скаргами, запитами до дер­жавних установ, судових та правоохоронних органів.

Найпоширенішими формами використання документної інформації архівів є ініціативне інформування; виконання соці­ально-правових, генеалогічних і тематичних запитів громадян; експозиційна робота архіву; використання через засоби масової інформації; користування документами у читальному залі; пу­блікація документів.

Ефективним засобом розкриття інформаційного потенціалу Н АФ та доведення суспільного значення архівів традиційно ли­шається ініціативне інформування, з допомогою якого форму­ються суспільно-державні потреби в архівній інформації, стиму­люється постійне звернення до архівів. Особливість ініціативного інформування полягає у випереджальному задоволенні попиту великих суспільних груп, владних структур, установ, організа­цій, окремих громадян. З цією метою в архіві готують спеціальні інформаційні документи: інформаційні лист.

Інформаційний лист та довідка-орієнтувальник є офіційним зверненням архіву до будь-якого адресата (органу влади, нау­кової або проектної інституції, банку, страхової кампанії) з ко­ротким повідомленням про архівні документи, що можуть ви­кликати його інтерес. Інформаційний лист має на меті встано­вити ділові контакти з адресатом, тому відомості надаються в опи­совій формі.

Тематичний перелік містить конкретні переліки заголовків справ, окремих документів за певною темою із зазначенням дат, пошукових даних. Він складається переважно на прохання за­цікавлених споживачів, які вже отримали інформаційний лист архіву. Значно рідше він є первинною інформацією, що направ­ляється споживачеві. Усталена форма тематичного переліку передбачає назву, короткий вступ, де викладено значення теми, вказано фонди, на підставі відомостей яких складено перелік, і та­кі, які містять додаткову інформацію, та характеристику доку­ментів. При цьому вказується дата документа, його вид, автор, кореспондент, зміст (докладніше, ніж в опису), пошукові дані.

Специфічною формою ініціативного формування є список-^, довідник, який містить відомості лише про корисні копалин»' (історію віднайдення та експлуатації) і надсилається геолсь гічним організаціям для допомоги у вирішенні практичних питань розробки покладів.

Формами ініціативного інформування вважають також ре­клами, буклети, плакати, документальні фільми, фотоальбоми, оскільки цей вид використання має рекламно-довідкове значен-. ня й наближає інформацію Н АФ до потенціального користувача.

Однією з найважливіших суспільних функцій архіву є вико­нання соціально-правових, генеалогічних і тематичних запитів громадян через надання архівних копій та довідок про трудовий стаж, заробітну платню, освіту, перебування в армії, участь у бо­йових діях, нагородження, переслідування тоталітарним ре­жимом, громадянський стан, майнові права, державну і громад­ську діяльність. Для отримання такої інформації здійснюється широкий архівний пошук за багатьма фондами державних, ад­міністративних, освітніх та інших установ. Виконують соціаль­но-правові запити в архівах, як правило, спеціальні довідкові підрозділи (довідковий стіл, група довідок). Довідковий стіл приймає заяви від громадян, реєструє їх, надає необхідні кон­сультації відвідувачам і видає архівні довідки. Для ефективного функціонування довідкового підрозділу необхідні забезпечення його загальною і спеціальною довідковою літературою, спеці­альними картотеками (перейменувань установ і організацій, нагород, з особового складу). Основна робота працівників довід­кового підрозділу полягає у точному визначенні архівних фондів з потрібними відомостями, перегляді описів, довідкових карто­тек і поаркушного перегляду справ. Результати пошуку подають у вигляді архівної довідки - інформаційного документа, який має юридичну силу і містить повідомлення про наявність у фондах архіву відомостей, що відповідають змісту запиту, із посиланням на пошукові дані документів; архівної копії - письмового від­творення всього тексту документа, офіційно завіреного архівом; архівного витягу - дослівного відтворення частини тексту до­кумента, що належить до певного питання, факту, особи, офі­ційно завіреного архівом. Цей вид роботи архівних установ має надзвичайно важливе суспільне значення, оскільки безпосеред­ньо пов'язаний з виплатою пенсій, компенсацій, наданням пільг та іншими формами соціального захисту громадян.

До форм використання архівної інформації належить і вико­нання генеалогічних запитів. Генеалогічний запит передбачає пошук архівної інформації, яка встановлює родинні зв'язки у ланцюгу поколінь, необхідні для складання родовідного дерева. Форми відповіді практично ті самі, що й на запит соціально-правового характеру. Як прави­ло, до довідки додаються ксерокопії метричних та інших доку­ментів, що цікавлять заявника. Але споживач може забажати, щоб йому знайшли предків на глибину 3-7 поколінь, побудували генеалогічне дерево, що є надзвичайно складною науковою ро­ботою, якою архіви практично не займаються. Для наведення такої довідки необхідні точні біографічні дані, назви установ та організацій. Чіткість відомостей забезпечує правильний пошук необхідної інформації і значно скорочує строки виконання запи­ту. Значна частина негативних відповідей спричинена непоправ­ними втратами НАФ у період світових воєн XX ст., а також неви-рішеністю проблеми комплектування документами, що містять інформацію особового характеру. Ситуацію ускладнює неповно­та архівних фондів, прийнятих на державне зберігання, у частині інформації з особового складу установ, організацій і підпри­ємств, розпорошеність архівних документів про громадянський стан між державними архівами і архівами відділів РАГС, які зберігають їх протягом 75 років.

Тематичні запити надходять здебільшого від державних ор­ганів, наукових установ, редакцій газет і журналів, музеїв. Вони потребують виявлення архівної інформації з певної теми, для чого, як правило, переглядаються систематичний, предметно-тематичний, іменний, хронологічний каталоги архіву. Для скла­дання довідки результати виявлення архівних документів фік­сують на картках, які потім систематизують за хронологією. Відповіді на тематичний запит викладають у формі архівної до­відки, архівного витягу, архівної копії, а також інформаційного листа, тематичного переліку.Усі форми довідкової роботи, орієнтовані на широкого споживача, є важливим чинником під­вищення суспільної значущості архівів і створення їх позитив­ного іміджу в очах пересічних громадян.

Архівні установи організовують також використання документної інформації засобами радіо і телебачення у вигляді тема тичнихбесід, бесід-інтерв'ю, репортажів, прес-конференцій. Передачі можуть бути об'єднані у цикли, постійні рубрики. Велике значення мають творчі контакти з радіо і телестудіями. Цей вид роботи вимагає складання тематичного сценарію передачі. За масовістю аудиторії ця форма використання архівної інформації' має надзвичайне значення.

Традиційною формою використання НАФ є користування документами у читальному залі, яка зближує роботу архіву та бібліотеки. Читальні зали є при всіх державних архівах: централь­них і галузевих, обласних, міських, багатьох архівах установ та організацій.

Згідно з Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" до роботи з документами НАФ допуска­ються громадяни України та іноземні громадяни на підставі особистої заяви і документа, що посвідчує особу. Дослідникам, які працюють у читальному залі, надається весь необхідний до­відковий апарат: описи, каталоги, а також друковані видання (путівники, довідники, покажчики, огляди, збірники докумен­тів) у рамках тем, заявлених для дослідження. До послуг ко­ристувачів консультації досвідчених архівістів.

В українських архівах замовлення приймає завідувач читаль­ного залу, який здійснює загальний контроль за роботою дос­лідників. З метою забезпечення збереженості документів в ар­хівах усі унікальні, цінні й найбільш затребувані фонди мікро фільмуються. До читального залу такі документи видаються ли­ше у вигляді мікрофільмів.

Велике значення має технічне оснащення читальних залів. Наприклад, у Національному архіві Канади приймання, облік замовлень і контроль за проведенням документів здійснюють за допомогою комп'ютера. В Україні застосування техніки об­межено. Так, з метою кращого збереження найстаріших доку­ментальних пам'яток заборонено знімати ксерокопії з докумен­тів, створених до початку XX ст.

До характерних особливостей НАФ належить наявність у ньо­му документів з різними носіями (паперовими, плівковими, магнітними тощо). Завдяки широкому впровадженню у прак­тику документування нових технічних засобів, у тому числі ком­п'ютерних технологій, новостворений документ може фіксува­тися на якому завгодно з цих носіїв інформації. Проблема одер­жування їх, зберігання, а особливо користування ними турбує світову архівну громадськість. "Новим архівам" був спеціально присвячений XI Міжнародний конгрес архівів (1988 р., Париж); йшлося про це і на двох останніх у XX ст. міжнародних конгресах архівів (XIII та XIV), де навіть ставилося питання про віртуальні архіви, жваво обговорювалися проблеми автентичності елект­ронних документів. Після Міжнародного конгресу архівів у Се­вільї (2000) ця проблематика стала провідною у планах роботи всіх професійних комітетів та комісій МРА.

Користування документами з плівковими, магнітними, а в окремих випадках і паперовими носіями вимагає застосування спеціальних технічних засобів: кіно-, фото-, відео- і звуковід-творюючої апаратури, проекторів, кіномонтажних столів, чи­тальних апаратів, комп'ютерів різних марок і типів. Оскільки далеко не всі архіви мають таке обладнання, то можливі варіан­ти: використовування власних технічних засобів архіву, техніч­них засобів користувачів, або тих та інших на правах оренди. Все це враховується при складанні угоди щодо користування такими документами.

Справжню революцію спричинило впровадження комп'ю­терних технологій. Нові технології створюють можливості для використання архівної інформації у тих місцях, де вона не збе­рігається. Користувачам різних банків даних, що існують у світі,не обов'язково особисто відвідувати архіви, бібліотеки. Вони цікавляться передусім не сховищами, де є інформація, а тими шляхами, якими зможуть цю інформацію отримати.

Архівна евристика

НАЙВАЖЛИВІШЕ ЗНАЧЕННЯ для ефектив­ного виявлення архівних документів та організації використан­ня ретроспективних відомостей має культура інформаційного пошуку, яка органічно поєднує в собі комплекс таких знань, як закономірності формування документів фондоутворювачем, іс­торія самих фондоутворювачів та системи державних і громад­ських установ; історія формування системи державних архівів країни; принципи комплектування державних архівів і критерії експертизи цінності документів; система довідкового апарату, комплекс довідкової літератури, публікацій документів та ін.

Архівна евристика, тобто спеціальна історична дисципліна про шляхи і засоби пошуку архівної інформації, своїм головним завданням має пошуки і виявлення документів певної тематики, спрямування, авторства тощо. Виявлення раніше невикористо-вуваної або маловикористовуваної інформації, залучення її до наукового та практичного обігу - найважливіший засіб підви­щення ефективності використання НАФ. Архівний пошук має супроводжуватися джерелознавчим аналізом виявлених доку­ментів. Глибока джерелознавча розробка архівних фондів од-, ночасно із вивченням інформаційних потреб суспільства до­зволяє повніше задовольнити духовні й наукові потреби як спо­живачів документної інформації, так і самих архівістів.

У дослідженнях, присвячених питанням архівної евристики, виділяють ряд особливостей процесу пошуку інформації. Перша з цих особливостей є ще відносно малодослідженим творчим процесом, який має індивідуальний, специфічний характер і за­лежить від інтелектуальних здібностей користувача (дослідни­ка, вченого, фахівця). Суттєва особливість цього процесу полягає у встановленні та поясненні зв'язків між явищами (затребу­ваною ретроспективною інформацією; архівними документами, в яких вона міститься; окремими фактами, що є складовими цієї інформації). Друга є технічним процесом пошуку архівної ін­формації. У широкому понятті він полягає в методичній підго-.

товці, вивченні бібліографії, збиранні різної інформації, у тому числі роботі з архівними документами. При цьому центральне місце посідає пошук архівних документів.

Так званий перехресний пошук, ідея якого вперше сформу­льована В. Автократовим, дозволяє повніше використовувати теорію фондування і особливості побудови системи довідкового апарату, а також враховувати специфіку роботи дослідників -однієї з головних категорій користувачів архівної інформації. Дослідниками стають і самі архівісти, які здійснюють пошук до­кументів. Перехресний пошук включає одночасний пошук за ге­нетичною вертикаллю, що спирається на пофондове описання, тобто на систему архівних довідників конкретного архівного фонду (описів, оглядів, різних покажчиків), та логічною гори­зонталлю, що спирається на систему міжфондових архівних довідників (каталогів, тематичних оглядів, автоматизованих пошукових систем) і дозволяє виходити безпосередньо на доку­менти, що стосуються досліджуваної проблеми. Використо­вуючи обидва способи пошуку документів, користувач знахо­дить необхідну інформацію. Однак найчастіше він здійснює довготривалий пошук інформації за генетичною вертикаллю. Це викликано тим, що архівні довідники, побудовані відповідно до класифікації документів, займають провідне місце у системі довідкового апарату державних архівів.

Розвиток архівної евристики безпосередньо пов'язаний з по­доланням всіляких труднощів, до яких належать бар'єри неін­формованості, зокрема матеріальний, мовний та ін. Бар'єр не­інформованості виникає не тільки через відсутність у даний момент у користувача інформації про архівні документи, що бу­ває наслідком відносної недоступності архівних довідників (об­межений наклад, відсутність реклами) або недостатньої інфор­маційної культури користувача, але і через брак інформації про архівні документи, через обмеження технічного характеру або як наслідок штучних ідеологічних обмежень минулих років. Во­ни, власне, і мали на меті створити обстановку наукової неін­формованості. Тому необхідне оперативне інформування широ­кої громадськості про зняття необгрунтованих обмежень на доступ до окремих категорій архівних документів.

Матеріальний бар'єр є вагомою перепоною для архівних роз­відок. Відсутність комп'ютерного зв'язку між окремими держав­ними архівами або загальноукраїнської бази даних заважає користувачеві оперативно отримувати інформацію за своєю по­шуковою темою, що призводить до невиправданих поїздок, знач­них втрат часу, або навпаки, неможливості здійснити необхідні наукові відрядження з пошуковою метою.

Мовний бар'єр характерний для архівів західного та півден­ного регіонів України, які зберігають документи, складені латиною, польською, німецькою, угорською, румунською, єврейською мова­ми. Для користувача це створює додаткові ускладнення, вимагає володіння цими мовами. Певним бар'єром є також наявність галу­зевих архівних установ, які здійснюють довготривале зберігання специфічних архівних документів. Фактично дослідник ще не має жодних довідників про зміст цих документів і не має відо­мостей про те, яка архівна інформація може там міститися.

Невирішені проблеми архівної евристики суттєво впливають на ефективність використання НАФ.



Архівний маркетинг

ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОСТІ використання НАФ має не лише внутріархівне значення, але й винятково важлива в умовах інформатизації суспільства. Вона відбиває рівень сприйняття ретроспективної документної інформації споживачами, результативність використання інформації у тих

галузях політики, господарства, культури, науки, в яких вони функціонують. Ефективність організації використання відобра­жає результативність діяльності архівної установи з надавання суспільству архівної інформації. Відтак висока ефективність ор­ганізації використання - це максимальне задоволення архівіс­тами усіх вимог суспільства у ретроспективній документній інформації при оптимальному використанні інформаційних ресурсів. Під вимогами суспільства розуміють не тільки ті по­треби, що знайшли своє втілення у реальному попиті, а й по­тенціальні інформаційні потреби, виявлені архівною установою на перспективу. До показників ефективності належать:

• відношення кількості виданих для використання справ до загальної кількості справ, які зберігаються в архіві, або кількісний показник включення інформаційних ресурсів архіву до процесу активного використання;

• відношення кількості справ, якими активно користу­валися (з яких користувачі зробили витяги, зняли копії) до загальної кількості виданих справ;

• результативність інформаційних заходів архіву, яку виз­начають шляхом зіставлення тематики ініціативної інфор­мації архіву і тематики звернення до архіву.

Ефективне використання НАФ досягається шляхом інтегра­ції усіх головних ділянок роботи архіву: експертизи цінності до­кументів НАФ, комплектування ними архівних установ, забез­печення збереженості документів, їх обліку та створення доско­налого довідкового апарату. У цьому контексті всю роботу архівних установ націлено на всебічне розкриття і оптимізацію інформаційного потенціалу НАФ, забезпечення правових, еко­номічних, фінансових, організаційних, технічних, наукових умов організації користування архівними документами й архівною інформацією.

Існування НАФ як інформаційної системи вимагає комплекс­ного вирішення багатьох проблем, зокрема всебічного правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з архівними документами та архівною інформацією. Правового захисту вимагає інформація, що створюється під час функціо­нування архівних автоматизованих систем, процедури інфор­маційного забезпечення споживачів і права останніх. Важливим комплексним завданням є підготовка масиву архівних докумен­тів НАФ та документної інформації, що міститься у них, до активного використання суспільством. Це пов'язано з усуненням необгрунтованих обмежень щодо користування документами* інтенсифікацією роботи зі створення страхового фонду і фонду користування, забезпеченням необхідних реставраційних робіт; вдосконаленням режимів зберігання документів і сучасним технічним забезпеченням роботи як архівів, так і користувачів.

Ефективність використання архівної інформації має і мате* ріально-грошовий вимір. Збільшення спектру платних послуг у цій галузі й зростання вартості інформації наприкінці 1990-х років зумовили необхідність у архівному маркетингу - спе­ціальній соціологічна-консалтинговій службі, яка займатиметься забезпеченням зв'язків архівних установ та споживачів архівної інформації, створенням ринку архівних послуг і визначенням вар­тості інформаційної роботи. Соціологічну частину архівного маркетингу складає вивчення і певною мірою формування кола реальних і потенційних споживачів ретроспективної документ-ної інформації, дослідження мотивів звернення споживачів і збіль­шення їх кількості; стимулювання попиту на архівну інформа­цію і накопичення відомостей про споживачів, їхні цілі і характер зацікавленості; дослідження їхніх потреб, що задовольняються наданням архівної інформації, рекламування інформаційних по­слуг архівів і вивчення наслідків їх надання; вироблення перспек­тивних рекомендацій з тематики і форм організації використання архівної інформації. Консалтингово-фінансовий бік цієї справи полягає у визначенні конкретних цін на інформаційні послуги, відслідковуванні ефективності форм надання архівної інформа­ції, відповідності встановлених цін на послуги архівних установ реальному попиту на них та стимулювання цього попиту.

Така спеціальна маркетингова служба існує в європейських і американських архівах. Наприклад, у Національному архіві Ка­нади функціонує спеціальна генеральна дирекція, яка займаєть­ся зв'язками з громадськістю, засобами масової інформації, ор­ганами влади, архівною рекламою та вивчає ефективність вико­ристання інформації документів Національного архіву. Доціль­ність створення такої служби при центральному органі управлін­ня архівною справою в Україні на початку XXI ст. стала потре­бою часу. Вона зумовлена необхідністю розроблення рекомен­дацій, організації заходів щодо підвищення інформаційної культури потенційних споживачів ретроспективної документної інформації та архівістів, вироблення критеріїв оцінки вартості архівних послуг з метою створення умов архівам для зосеред­ження на виробництві вторинної інформації, безпосередньому наданню інформаційних послуг.

Під час визначення вартості архівної інформації треба вра­ховувати, що існує загальновизнаний архівною громадськістю світу і внесений до основних рекомендаційних документів між­народних організацій принцип безплатного користування архі­вами. Безоплатний доступ до архівів став наріжним каменем архівного законодавства з часу прийняття 23 червня 1794 р. ре­волюційним Конвентом першого французького декрету про ар-| хіви. Цей законодавче проголошений принцип закріпився і в ар-! хівному законодавстві України.

Безоплатно виконуються запити українських та іноземнихі громадян про стаж роботи, нагородження, життя, навчання, і участь у війнах та військових конфліктах, репресії і депортації. Відповіді на ці запити потрібні для соціального захисту грома­дян відповідно до законодавства України. Так само безоплатно виконуються запити органів влади, судових і слідчих органів, державних установ. Безоплатними залишаються послуги, що надаються дослідникові у читальному залі. Оплату передбачено лише за додаткові послуги - копіювання документів технічними засобами, переклад, розшифрування текстів, завірювання їх, консультування зі складних проблем. На платній основі нада­ються генеалогічні довідки приватним особам. Розвиток ринко­вих відносин стимулює перегляд переліку платних послуг і рин­ку архівної інформації.

Таким чином, організація використання архівної інформації є інтеграційним фактором усіх інших напрямів роботи архівних установ, вона зближує архіви усіх типів і рівнів, підносить їх роль в усіх сферах суспільного життя. В сучасних умовах незмір-но зростає суспільна потреба в документній інформації, неухиль­но збільшується кількість її споживачів, урізноманітнюються форми і засоби поширення архівної інформації, удосконалю­ються ЇЇ технічні можливості. Важливим чинником пошуку і ви­користання документної інформації є архівна евристика.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Що розуміють під поняттям "користування архівними документами"?

2. Назвіть ознаки потреб в архівній інформації

3. Назвіть основні напрями використання НАФ

4. Охарактеризуйте основні форми використання НАФ.

5. Що таке архівна евристика і яка її роль у використанні документної інформації?

6. Назвіть характерні особливості перехресного пошуку ін­формації?

7. Від яких чинників залежить ефективність використання архівної інформації?

8. Що можуть запозичити українські архівісти із зарубіжного досвіду використання архівної інформації?

9. Що таке архівний маркетинг і які основні його засади?

10. Які послуги архівів з надання архівної інформації мають лишатися безплатними і чому?




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©www.shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка