Методичні вказівки з наукового стилю мовлення дисципліни "Ділова українська мова"


Синтаксичні особливості наукового мовлення



Скачати 480.63 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації24.04.2016
Розмір480.63 Kb.
#14417
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4

Синтаксичні особливості наукового мовлення


Одним із найбільш поширених типів речення в науковій мовленні є речення із складеним іменним присудком, іменна частина якого виражається:

– іменником у називному або орудному відмінках ( Швидкість також є векторна величина. Знаходження рівнодіючої кількох сил називається складанням сил);

– повною формою прикметника ( Деформації стиснення і розтягування є пружними у всіх станах тіл);

– прикметником у формі ступеня порівняння ( Робота тим більша, чим більша прикладена сила і чим значніше переміщення тіла );

– зворотньою формою дієслова ( Термін „біотип” застосовується до певних ліній і сортів вищих рослин).

Оскільки часто вживаються речення з іменним присудком, то відповідно маємо в науковому стилі велику кількість дієслів-зв’язок: бути, є, називатися, становитися, робитися, здаватися, мати, залишатися, володіти, визнаватися, відрізнятися, розпізнаватися, характеризуватися, складатися, слугувати, міститися, полягати, перебувати, визначатися, уявлятися, становити собою, вважатися тощо.

Характерною особливістю наукового стилю мовлення є досить часте вживання сполучення „ дієслово + іменник ” замість синонімічного дієслова: піддавати впливові, чинити опір, піддаватися окисленню, піддаватися вивітрюванню ( а не опиратися, окислюватися,вивітрюватися). Наприклад: При вивітрюванні всі сульфіди піддаються окисленню.

Для наукового стилю мовлення, більш ніж для інших стилів, характерна значна кількість неозначенно особових речень ( без підмета ), наприклад: У залежності від агрегатного стану розподіленої речовини суміш поділяють на суспензії та емульсії. Інколи при розгляді руху тіл можна нехтувати їхніми розмірами.

Часті також безособові речення: Вивчення не можна вести у відриві від умов. Після цього залишається знайти фронтальну проекцію точки перетину.

Замість підрядних речень у науковому мовленні часто вживають прийменниково-відмінкові сполучення. Наприклад, при підвищенні температури замість коли (якщо) температура підвищується; у результаті процесів вивітрювання замість у результаті того, що відбуваються процеси вивітрювання; із збільшенням обсягу замість по мірі того, як обсяг збільшується тощо.

Вживаються також дієприкметникові і дієприслівникові звороти, наприклад: Багато цінних відомостей про обмін речовин отримано методом гістоавторадіографії, заснованому на виявленні фотографічним способом радіоактивних ізотопів, уведених у тіло тварини.

Підготовка усних виступів


Студенти, а тим більше висококваліфіковані фахівці у своїй навчальній чи практичній діяльності мають уміти користуватися українською мовою в усній формі, беручи участь у різних обговореннях наукових і виробничих проблем.

Із збільшенням обміну наукової інформації стає актуальним оволодіння навичками усного спілкування під час наукової дискусії. Активна участь у науковій дискусії – показник сформованості комунікативних умінь майбутнього спеціаліста. Наукова дискусія як основна мета будь-якої конференції містить у собі такі компоненти:



  1. відкриття – підготовлений монолог-штамп;

  2. вступне слово – підготовлений монолог з певним мовним кліше;

  3. викладення проблеми – підготовлений монолог-доповідь;

  4. обговорення проблеми – міркування у формі підготовленого чи непідготовленого монологічного висловлювання з викладенням своєї точки зору; непідготовлені діалоги чи монологи полемічного характеру;

  5. висновки – непідготовлений монолог-резюме.

Прослухавши практичний курс української мови, студенти оволодівають певними уміннями, необхідними для участі в науковій дискусії, а саме: програма курсу передбачає формування навичок сприйняття інформації на слух, витягнення і фіксації у пам’яті основного змісту тексту, використання здобутої інформації у підготовленому монологічному мовленні ( повідомленні, доповіді, виступові ). Крім того, при навчанні говорінню формуються навички діалогічного мовлення: уміння спілкуватися із співрозмовником, швидко реагувати на репліки, виявляти ініціативу в беседі. При поглибленій самостійній підготовці до наукової дискусії слід звернути увагу на вироблення цілого ряду вмінь.

Основні вміння: 1) повідомити про що-небудь чи розказати про щось; 2) описати явище; 3) пояснити явища, факти; 4) зробити огляд; 5) прокоментувати певні явища; 6) спростувати точку зору співрозмовника. Перераховані вміння містять у собі: уміння ставити питання, зіставляти і порівнювати факти, давати оцінку подіям, робити висновки тощо.

Уміння мовного етикету: 1) приєднатися до обговорення, до висловленої точки зору; 2) припинити розмову чи змінити її напрямок; 3) висловити прохання, згоду, незгоду; 4) відмовитися у ввічливій формі; 5) встановити контакт із співрозмовником, підтримати його увагу; 6) висловити незадоволення, заборону і т.п.

Уміння мовного етикету відображає норми спілкування в соціально-культурній, навчально-професійній, соціально-побутовій та офіційно-діловій сферах.

Для ефективності усного спілкування необхідно вміти вибрати доречні для даної ситуації лексичні засоби. До набору лексичних одиниць, які використовуються в ситуації “наукова дискусія”, входять:


  1. слова і словосполучення, спільні для всіх конференцій і будь-яких спеціальностей ( пленарні засідання, дебати за доповіддю, робота в секціях і багато іншого );

  2. слова і вирази, специфічні для тематики конференції, що проводиться, та даної спеціальності ( слова-терміни і термінологічні сполучення );

  3. слова мовного етикету, які оформлюють звертання до співрозмовника, вираження згоди чи незгоди, підтвердження, спростування і т.ін.

Зупинимося докладніше на словах чи словосполученнях першої групи як найбільш численних і універсальних.

1.Під час ведення дискусії особа, яка бере участь у ній як голова (ведучий), звичайно, використовує у своїй мові такі лексичні засоби і синтаксичні конструкції: Дозвольте мені відкрити (розпочати) наше засідання. На порядку денному у нас сьогодні такі питання: по-перше, доповідь ... ( називається посада, звання, прізвище, ім’я та по батькові доповідача, тема доповіді ); по-друге, повідомлення пана ... (прізвище, ім’я та по батькові) про те ...; по-третє, різне.



Чи є додатки або зауваження до порядку денного? З порядку денного питань або заперечень немає? На мою думку, слід (необхідно) встановити такий регламент:... Якщо немає заперечень, дозвольте надати слово нашому доповідачеві (слово надається доповідачеві, слово для доповіді має ...).

Прошу ставити питання доповідачеві. Чи є ще питання? Заперечення? Додатки? Якщо питань більше немає, можна переходити до висловлювань за доповіддю. Хто бажає виступити ( висловитися ) за доповіддю? Доповідач порушив (підняв, торкнувся) цікаве питання ( проблему).

Такі питання, як ..., треба докладно обговорити (заслуговують спеціального обговорення).

Прошу дотримуватися ( додержуватися ) регламенту.

Я змушений закликати до порядку.

Надійшла пропозиція припинити (продовжити, перенести) обговорення.

На мою думку, час закінчити обговорення ( дозвольте мені припинити обговорення).

У заключному слові (або резюме) головуючий дає оцінку різним точкам зору, формулює основні висновки, виділяє ті проблемні питання, які потребують додаткового осмислення; висловлює подяку у прийнятій формі: “ На закінчення дозвольте подякувати доповідачам за (змістовні) доповіді й усім, хто брав участь в обговоренні цих доповідей ”.

2. Під час виступу з науковою доповіддю.

Доповідь, як і будь-яке закінчення повідомлення, складається із трьох частин: виступу, основної частини і висновків.

У вступі, де доповідач називає тему повідомлення, підкреслюється актуальність обраної теми, говориться про її значення, формулюються основні питання, які будуть освітлені в доповіді, використовуються такі синтаксичні конструкції:

Тема моєї доповіді ( повідомлення )...

Проблема не була ще предметом спеціального розгляду ( дослідження).

Предметом ( об’єктом ) нашого дослідження є ... .

У процесі доповіді я (ми) хочу (хочемо) зупинитися на таких питаннях...

Крім того, за одним заходом (водночас) я (ми) спробую (спробуємо) торкнутися і питання щодо...

В основній частині, присвяченій викладанню й аргументації своєї точки зору на висунуту проблему чи описанню методики й ходу дослідження, викладанню результатів, використовуються конструкції:



Нами були досліджені (розглянуті) такі питання: ... .

Була проведена така робота: ... .

Дослідження велись на такому матеріалі: ... .

Я хочу звернути вашу увагу на таке: ... .

Робота має практичний вихід (суто теоретичне значення) у... .

Практичне значення роботи полягає в тому, що ... (зводиться до того, що...) .

У висновках, що містять у собі узагальнення результатів і підсумків, уживаються такі конструкції:



дозвольте перейти до висновків;

унаслідок проведеної роботи ми дійшли висновку;

нам пощастило встановити (експериментально довести);

наприкінці мені хочеться підкреслити, що доповідь не претендує (не посягає) на вичерпне висвітлення питання;

Дякую за увагу.

У заключному слові, яке надається доповідачеві для відповідей на запитання, аналізу виступів за доповіддю, загального висновку уживаються конструкції:



спробую відповісти на ваше запитання;

справа в тому, що мені важко вам відповісти на це питання (сказати що-небудь з цього питання); навести більш конкретні докази, назвати які-небудь цифри;

я не взмозі відповісти на це питання;

я вагаюся відповісти на це питання;

питання потребує додаткового вивчення (дослідження);

виходить за межі теми (залишається відкритим);

проблема потребує подальшого вивчення, і ми продовжимо цю роботу;

неможливо в кількох словах відповісти на всі запитання;

важко у стислому повідомленні висвітлити всі аспекти цієї проблеми;

мова йде не тільки про …, а й …;

наскільки мені відомо, це спірна проблема ( спірне питання );

на мій погляд ( з моєї точки зору ), проблема зрозуміла ( питання ясне );

я не можу не погодитися із зауваженням щодо …;

я з великою увагою вислухав усі зауваження і врахую більшість із них..

Головна частина дискусії – обговорення проблеми. Участь в обговоренні зводиться до виступів двох видів: виступ-питання і виступ-відгук.

Виступ того, хто питає, має бути логічним, тобто складатися із чітко сформульованого (сформульованих) одного (кількох) питання (питань), або розгорнутим міркуванням полемічного характеру.

Під час формулювання питань доповідачеві використовуються такі синтаксичні конструкції:



як давно ви займаєтесь цим питанням (цією проблемою, вивченням, дослідженням, розробкою)...;

чи є у вас статті з цього питання (досліджуваної проблеми) ;

у мене до вас (я дозволю собі запитати доповідача) таке запитання (запитання такого характеру, 2-3 запитання, одне загальне (окреме) запитання);

мені цікаво було б почути (дізнатися) про те, як (коли, скільки, для чого, яке)...; яка думка доповідача про...;

мене цікавить ось це...;

ви торкнулись у відповіді такого питання...;

чи можете ви сказати (чи можете пояснити)...;

я не зовсім (не цілком) зрозумів (усвідомив, з’ясував), що ви маєте на увазі, коли говорите...;

чим ви можете обґрунтувати вашу позицію щодо...;

мене цікавить питання використання, застосування... в ...;

чи має ваша праця (робота) практичний вихід;

наведіть, будь ласка, приклади практичного застосування (використання) ...в ...;

якою методикою (якими методами) ви користуєтесь при...;

якими матеріалами ви користуєтесь при...;

чи є яка-небудь література з (вказати з якого питання) питання, з (якої) проблеми;

чи означає це, що...(чи виходить із цього, що...);

чи можна сказати, що...;

яке відношення мають викладені в... до теми нашої...;

що уже зроблено в (такій) галузі;

які основні труднощі... .

Виступ у формі усного відгуку має таку структуру:



  1. характеристика проблеми й теми;

  2. вираження своєї думки й оцінка фактів, згода (незгода) з обговорюваною концепцією;

  3. висновки.

Висловлювання за доповіддю може мати такі синтаксичні конструкції, як:

я з великою (неослабною) увагою (зацікавленістю) прослухав доповідь; вона насичена (в ній узагальнені)...;

я радий (мені приємно, добре), що доповідач зупинився і на таких питаннях, як...;

я працюю в тій же галузі;

подібна робота провадиться у нас у...;

тема доповіді має пряме відношення до...; і тому особливо цікаво було почути...;

доповідач докладно (обґрунтовано, цікаво, переконливо, до найменших подробиць) виклав предмет дослідження;

природно, що в рамках відведеного часу проблеми, порушені в доповіді, висвітлені з різним ступенем обґрунтованості, я дозволив собі зупинитися на...(помітити, що..., заперечити доповідачеві);

я хочу привернути вашу увагу до..., ось ці факти..., вони заслуговують на увагу з таких причин:...;

мені важко додати що-небудь, оскільки працюю в іншій галузі, проте я з великою користю для себе прослухав цікаву доповідь, і мені особливо сподобалося, що...;

пропоную ось це:...;

дякую за увагу.

Як у підготовленому, так і в непідготовленому висловлюванні головну увагу слід приділити засобам вираження згоди (незгоди) з обговорюваною концепцією чи думкою співрозмовника.




Скачати 480.63 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©www.shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка