Методика навчання інформатики як наука і як навчальний предмет у вищому педагогічному навчальному закладі



Сторінка1/14
Дата конвертації26.04.2016
Розмір3.02 Mb.
#18824
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Методика навчання інформатики як наука і як навчальний предмет у вищому педагогічному навчальному закладі.

Введення в середню школу окремого загальноосвітнього предмета ,,Основи інформатики і обчислювальної техніки,, спричинило утворення галузі педагогічної науки – методики навчання інформатики, предметом якої є цілі, зміст, методи, засоби, організаційні форми навчання інформатики.

Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:


  1. обєктом якої є процес навчання інформатики в школі;

  2. предметом – проектування, конструювання, реалізація (впровадження в педагогічну практику), аналіз (педагогічний експеримент) і розвиток методичних систем навчання інформатики в школі;

  3. одним з основних методів методики навчання інформатики є педагогічний експеримент.

Методику навчання інформатики як нову дисципліну почали викладати у вищих педагогічних навчальних закладах з 1987/88 навчального року. На той час існувало лише фрагментарне бачення предмета. Тому вивчення курсу розпочалося одночасно з його розробкою. Важливу роль при цьому відіграла концепція співпраці, спільного навчання, запропонована в галузі інформатики А.П.Єршовим. Вона виявилася продуктивною і після того, як проблему підготовки викладачів було частково вирішено.

За умов дефіциту в школах досконалої обчислювальної техніки, якісного програмного забезпечення і під впливом вузівських традицій навчання програмування курс методики навчання інформатики спочатку був орієнтований в основному на навчання розв’язування задач на алгоритмізацію з виконанням алгоритмів на дошці, що загалом відповідало і стану матеріально-технічного забезпечення шкільного курсу інформатики.

Лише поступово були:


  1. сформульовані цілі вивчення інформатики в школі;

  2. виділені рівні роботи з комп’ютером;

  3. конкретизовані принципи загальної дидактики щодо навчання інформатики;

  4. переусвідомлені фундаментальні поняття комп’ютерної грамотності й інформаційної культури;

  5. розкриті способи формування стійкого інтересу учнів до предмета на основі системи вимог до формування особистості;

  6. розглянуті проблеми поєднання нових і традиційних дидактичних засобів навчання інформатики;

  7. систематизовані організаційні форми навчання для комп’ютерних і звичайних занять;

  8. проаналізовані методи навчання, зокрема форми і методи розумової діяльності учнів, які працюють з комп’ютером.

Нарешті, стало зрозуміло, що основні труднощі виникають у вчителя-початківця, а часом і в досвідченого вчителя саме через недостатність системного бачення предмета інформатики і методики його навчання.

У педагогічному плані слово ,,методика,, найчастіше вживається у трьох значеннях:



  1. методика як педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці (теоретичний фундамент, експериментальну базу, робоче поле для перевірки науково обґрунтованих гіпотез), а з другого, - специфічні об’єкти дослідження, зумовленіі як особливостями самого предмета, так і шляхами оволодіння ним;

  2. методика як сукупність засобів, організаційних форм, методів і прийомів роботи вчителя, це - ,,технологія,, професійної практичної діяльності;

  3. методика як навчальна дисципліна.

Методика навчання інформатики – наука про інформатику як навчальний предмет та закономірності процесу навчання інформатики учнів різних вікових груп. У своїх дослідженнях та висновках методика навчання інформатики спирається на філософію, логіку, педагогіку, психологію, інформатику, математику та узагальнений практичний досвід роботи вчителів інформатики.

Методика навчання інформатики визначається як наукова дисципліна, що займається дослідженням і розробкою відповідного до цілей і змісту навчання програмного, технічного, навчально-методичного, організаційного, психолого-педагогічного забезпечення застосування комп’ютерних технологій у шкільному навчальному процесі.



Методика навчання інформатики як наука тісно пов’язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами, які й становлять сукупність об’єктів вивчення та дослідження. До основних компонентів навчального процесу належать:

  1. навчаюча діяльність вчителя;

  2. навчальна діяльність учнів;

  3. організація навчання.

Процес навчання – це процес спільної діяльності вчителя та учнів. Обидві сторони – і вчитель і учень – беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по-своєму:

    • учитель здійснює навчаючі дії, спрямовуючи навчальні дії учнів;

    • учитель мотивує навчальну діяльність учнів. спонукає їх до навчання;

    • учитель організовує навчальні дії учнів таким чином, щоб вони давали максимальний ефект. Ця організація проходить на рівні кожного окремого учня;

    • учитель дає учням матеріал для засвоєння та орієнтири для їх навчальної діяльності;

    • учитель здійснює контроль за ефективністю засвоєння знань.

Спочатку навчаючі дії вчителя превалюють. Однак вони обов’язково спрямовані на формування в учнів різноманітних навчальних умінь – умінь самостійної пізнавальної діяльності. Поступово частка ,,участі,, вчителя в спільній діяльності зменшується, а учнів – зростає. Зростає і якість навчальних дій – дії учнів стають більш активними, творчими й самостійними, а роль вчителя зводиться до управління цією активною і самостійною діяльністю учнів.

Під ,,організацією,, в широкому розумінні цього терміна маються на увазі такі фактори: мета навчання, його зміст, методи та прийоми, а також засоби навчання.

Без тісних взаємозв’язків між усіма компонентами навчальний процес не може бети ефективним, а в окремих випадках стає і неможливим.

Методика навчання інформатики пов’язана з методикою навчання математики, тому що поняття алгоритму прийшло з математики. З іншого боку, багато доведень різноманітних тверджень у математиці мають явно алгоритмічну структуру, і в методиці навчання математики існує завдання навчити виявляти цю алгоритмічну складову в доведеннях.

Особливість методики навчання інформатики виявляється в тому, що інформатика, як наука і як навчальний предмет, бурхливо розвивається. У зв’язку з цим існує потреба постійно узгоджувати зміст навчання з досягненнями у розвитку науки і техніки. За таких умов вимушеним (і плідним) рішенням є максимальне спирання на результати загальної дидактики та психології, на конкретні методики навчання інших дисциплін, зокрема математики й фізики. Звідси випливає також вимога добору такого змісту навчання інформатики, який за можливості якомога менше залежав би від типів комп’ютерів та їхнього програмного забезпечення. Зрозуміло, процес навчання неминуче реалізується із застосуванням деяких конкретних програмних і технічних засобів, але вони повинні розглядатися лише як окремі зразки різного комп’ютерного обладнання, як можливі засоби унаочнення і дидактичного супроводу навчального матеріалу, а також технічної підтримки навчально-пізнавальної діяльності. Слід формувати найбільш загальні, фундаментальні знання, за можливості уникаючи машинозалежних знань і умінь, які можуть виявитися непридатними до використання і навіть шкідливими для учнів у новій ситуації, під час роботи на інших типах комп’ютерів, з іншою операційною системою та прикладним програмним забезпеченням або іншою мовою програмування.

Методика навчання інформатики сьогодні інтенсивно розвивається. Багато положень у ній сформувалися зовсім недавно і не мають ще ні глибокого теоретичного обґрунтування, ні експериментальної перевірки.


Завдання курсу методики навчання інформатики.
Методична система навчання інформатики повинна розглядатись як цілісна система цілей, змісту, методів, засобів і організаційних форм навчання.

Відповідно до загальних цілей курс методики навчання інформатики повинен забезпечувати розв’язування таких основних завдань:



  1. Визначити та обґрунтувати конкретні цілі навчання інформатики та зміст відповідного загальноосвітнього предмета середньої школи.

  2. Розробити найбільш раціональні методи й організаційні форми навчання, спрямовані на досягнення поставленої мети.

  3. Розглянути необхідні засоби навчання та розробити рекомендації щодо їх застосування в навчальному процесі.

Тобто методика навчання інформатики, як і будь-яка інша предметна шкільна методика, повинна забезпечувати розв’язування традиційної тріади питань:

    1. Навіщо вивчати інформатику? (Мета навчання інформатики.)

    2. Що саме слід вивчати? (Зміст навчання.)

    3. Як треба навчати інформатики? (Засоби, методи, організаційні форми навчання.)

До основних завдань теоретичного курсу “Методика навчання інформатики” належать такі:

  • показати основні компоненти теорії сучасного навчання інформатики у середніх навчальних закладах і на цій основі навчити студентів використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

  • ознайомити студентів із сучасними тенденціями в навчанні інформатики;

  • розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики як науки; спрямувати студентів на творчій пошук під час практичної діяльності у школі;

  • сформувати в студентів під час виконання практичних і лабораторних занять професійно-методичні вміння, необхідні для плідної роботи в галузі навчання інформатики;

  • залучити майбутніх учителів до опрацювання спеціальної науково-методичної літератури, що має стати джерелом постійної роботи над собою з метою підвищення рівня професійної кваліфікації.

Зміст курсу “Методика навчання інформатики” становлять питання її загальних теоретичних основ (загальна методика навчання інформатики) і питання вивчення окремих розділів, тем (часткова або спеціальна методика навчання інформатики).

До основних вимог до знань майбутніх вчителів інформатики у галузі методики навчання інформатики можна віднести:



  • розуміння місця і значення методики навчання в професійній підготовці вчителя інформатики;

  • знання основних компонентів методичної системи навчання інформатики в школі та їх взаємозв’язків у навчальному процесі;

  • знання основних компонентів концепції навчання інформатики, а також програм і підручників, розроблених на їх основі; розуміння суті й призначення освітніх стандартів навчання; знання змісту стандартів з інформатики;

  • володіння методикою навчання окремих тем і питань шкільного курсу інформатики;

  • уміння використовувати програмну підтримку курсу і оцінювати її методичну доцільність;

  • знання принципів диференціації навчання інформатики, володіння методикою навчання одного-двох профільних курсів інформатики, що відповідають спеціалізації освіти на старшому ступені в конкретній школі;

  • уміння планувати навчальний процес з інформатики, вибирати організаційні форми і методи, адекватні змістові матеріалу, що вивчається;

  • знання функцій, видів контролю і оцінки результатів навчання, уміння розробляти і використовувати засоби перевірки, об’єктивно оцінювати знання і вміння учнів, коригувати методику навчання за результатами різних видів контролю знань;

  • знання сучасних тенденцій у навчанні інформатики.

Навчальна діяльність студента.

Лекційний курс “Методика навчання інформатики” складається з двох частин: 1) загальні питання методики навчання інформатики і 2) методика навчання найважливіших конкретних тем.

На семінарських і лабораторних заняттях студент виконує три види діяльності:


  1. учня – для кращого розуміння навчально-методичного матеріалу з позицій учня і засвоєння того матеріалу, який з’явився у шкільному курсі після вступу студента до вищого закладу освіти;

  2. учителя – розробка матеріалів для учня (інструкцій, завдань, питань вхідного і вихідного контролю), управління з робочого місця вчителя роботою учнів у комп’ютерному класі;

  3. методиста-предметника – розробка методичних матеріалів, насамперед, для себе як вчителя, а фактично і для іншого вчителя інформатики.

Останній вид діяльності має особливе значення внаслідок об’єктивної неможливості заздалегідь забезпечити студентів набором конкретних методик, певної непередбачуваності конкретної ситуації, в якій йому доведеться працювати.

У курсових і дипломних проектах розробляються конкретні актуальні питання методики навчання інформатики.


Інформатика як наука і як навчальний предмет у загальноосвітній школі

Після Другої світової війни бурхливо розвивалася кібернетика як загальна наука про управління і зв’язок у різних системах: штучних, біологічних, соціальних. Розвиваючись одночасно з розвитком електронно-обчислювальних машин, кібернетика згодом ставала більш загальною наукою – наукою про перетворення інформації.

Під інформацією у кібернетиці розуміють будь-яку сукупність сигналів, впливів або відомостей, які деяка система сприймає від навколишнього середовища (вхідна інформація), видає у навколишнє середовище (вихідна інформація), а також зберігає у собі (внутрісистемна інформація). Слово “інформатика” є своєрідним гібридом двох слів – “ІНФОРмація” і “автоМАТИКА”.

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби пошуку, збирання, одержання, опрацювання, зберігання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.

Сучасні потоки інформації людство може сприймати і використовувати лише за допомогою комп’ютерів, які здійснюють автоматичне опрацювання величезних масивів різноманітних повідомлень. Фундаментальним ядром інформатики є інформологія – наука про інформацію, а також алгоритміка (теорія алгоритмів разом з її філософськими висновками, нерозв’язними проблемами), а сучасна обчислювальна техніка – її матеріально-технічною основою. Важливою особливістю інформатики є те, що вона має найширші застосування, що охоплюють, в основному, всі види людської діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, проектні розробки, торгівлю, медицину, мистецтвознавство, побут тощо. Основне значення має вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційно-переробних технологій. Інформатика вивчає те спільне, що властиве численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій). Ці технології і є об’єктом вивчення інформатики.



Предмет інформатики визначається різноманітністю її застосувань. Інформаційні технології, що використовуються у різних видах людської діяльності (управління виробничим процесом, наукові дослідження, проектування, освіта та ін.), маючи спільні риси, в той самий час істотно відрізняються.

У зв’язку з розвитком інформатики виникає питання про її взаємозв’язки і розмежування з кібернетикою. Інформатика і кібернетика мають багато спільного, заснованого на концепції управління, однак кібернетика повністю не поглинає інформатику. Одним з підходів розмежування інформатики і кібернетики – це віднесення до галузі інформатики досліджень інформаційних технологій не в системах будь-якої природи: біологічних, технічних та ін., а лише в соціальних системах. Крім того, за кібернетикою зберігаються дослідження загальних законів руху інформації у довільних системах, у той час як інформатика, спираючись на цей теоретичний фундамент, вивчає технологію, конкретні способи і прийоми збирання, зберігання, опрацювання, передавання, подання та використання інформації. Кібернетичні принципи не залежать від окремих реальних систем, а принципи інформатики завжди перебувають в технологічному зв’язку саме з реальними системами.

На всіх етапах розвитку суспільства інформаційні технології забезпечували інформаційний обмін між людьми, відображали відповідний рівень і можливості систем пошуку, реєстрації, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації і, по суті, були синтезом методів і засобів оперування людини з інформацією в інтересах її діяльності.

Інформаційна технологія – це сукупність методів, засобів, прийомів, що забезпечують пошук, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації між людьми.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – інформаційні технології на базі персональних комп’ютерів, комп’ютерних мереж і засобів зв’язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача.

Таким чином:



Інформатика – комплексна наука й інженерна дисципліна:

  • обєктом якої є інформаційні процеси будь-якої природи;

  • предметом є нові інформаційні технології, які реалізуються за допомогою комп’ютерних систем;

  • методологією – філософськи основи природничих і гуманітарних наук, обчислювальний експеримент.

Інформатика – динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво впливає на розвиток інших наук і технологій. Вона перетворюється із суто технічної на фундаментальну суспільно значну науку.

Однією із сфер людської діяльності в якій сьогодні все відчутнішим стає вплив інформатики, є система освіти. З’явився новий навчальний предмет, покликаний формуванням основи інформаційної культури учнів, який спочатку отримав назву “Основи інформатики та обчислювальної техніки”, а згодом “Інформатика”.

Курс інформатики розпочали викладати у масовій школі в 1985 р. Причинами його введення стали:


  • зростаюча комп’ютеризація виробництва;

  • зростаюча комп’ютеризація наукових досліджень;

  • потреби підготовки висококваліфікованих фахівців для комп’ютеризованого виробництва;

  • комп’ютеризація управління (діловодство, банківська справа, АРМ керівника, секретаря, бухгалтера);

  • підготовка людини до життя в комп’ютеризованому суспільстві, використання комп’ютерів у побуті;

  • доступ через комп’ютерні мережі до світових інформаційних ресурсів;

  • комп’ютеризація власне освіти.

Шкільний предмет, виконуючи загальноосвітні функції, повинен відображати найбільш загальнозначущі, фундаментальні поняття і відомості, які розкривають сутність науки, забезпечувати учнів знаннями, вміннями, навичками, необхідними для вивчення основ інших наук в школі, а також, готувати молодь до майбутньої практичної діяльності і життя в сучасному інформаційному суспільстві.

Предметом навчальної дисципліни “Інформатика” є наукові факти, основні поняття і положення стосовно сутності інформації та інформаційних процесів, принципи, методи і засоби пошуку, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.

Структура і зміст шкільного курсу “Інформатика” повинні певною мірою відповідати сучасному стану і тенденціям розвитку інформатики як науки.

Інформатика як навчальний предмет – це педагогічно адаптована і предметно специфікована система знань:


  • навчальним об’єктом якої є предмет інформатики як наукової дисципліни;

  • предметом – результат дидактичного опрацювання наукових знань, які належать до навчального об’єкта, відповідно до цілей навчання.

Програмне забезпечення шкільного предмета інформатики підтримує ін формаційну, управляючу і навчальну системи середньої школи, включає в себе програмістські засоби для проектування і відтворення таких систем, що орієнтовані на школярів і вчителів.

Навчально-методичне забезпечення шкільного курсу інформатики включає навчальні програми, методичні посібники, підручники зі шкільного курсу інформатики, програмні засоби для підтримки навчально-пізнавальної діяльності при навчанні інформатики, а також інших шкільних предметів, на яких можна випробувати методологічний вплив інформатики, і для курсів, при викладанні яких планується використання засобів інформатики.

Відомості про комп’ютер як об’єкт вивчення є складовою частиною шкільного предмета інформатики. При цьому шкільний навчальний предмет, покликаний, перш за все, відігравати загальноосвітні функції, не може охопити всю розмаїтість питань, які становлять зміст науки інформатики, що бурхливо розвивається. Одночасно, зміст шкільного предмета повинен бути достатнім для того, щоб сформувати в учнів знання, вміння, навички, необхідні на сучасному етапі для вивчення основ інших наук у школі, а також для використання інформаційних технологій у майбутній практичній діяльності.


Методична система навчання інформатики в середній загальноосвітній школі.

Системою називається будь-яка сукупність елементів довільної природи, між якими існують певні внутрісистемні зв’язки. Системний підхід вважається одним із провідних методологічних принципів дослідження в кожній галузі знань.

Методична система навчання інформатики у середніх навчальних закладах визначається як система, функціонування якої обумовлюється багатьма чинниками. Головним з них є: характер соціального замовлення на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства, цілі навчання та виховання, принципи і зміст навчання інформатики тощо.

Методична система навчання будь-якого предмета являє собою сукупність п’яти компонентів: цілі, зміст, методи, засоби й організаційні форми навчання. Методичні системи навчання предметів, які становлять зміст загальної середньої освіти, формувалися протягом десятиріч в основному емпірично, перевірялись шкільною практикою і помітно змінювались з періодом порядку 10 – 15 років. Для інформатики ж характерним є високий динамізм становлення її методичної системи навчання.


Аналіз методичної системи навчання.

Створення та розвиток методичної системи інформатики відіграє ключову роль у становленні шкільного курсу інформатики. Тому актуальним є аналіз компонентів методичної системи. Сьогодні можна виділити другий етап у розвитку методичної системи навчання інформатики і порівняти зміну її основних компонентів (табл. 1).

Місце і зміст шкільного предмета “Інформатика” значною мірою залежить від рівня інформатизації навчального процесу, розробки інформаційно комунікаційних технологій навчання (ІКТН) та їх використання при вивченні різних навчальних предметів, змістового наповнення інших навчальних предметів у різних освітніх галузях.

Мета навчання шкільного курсу інформатики – формування основ інформаційної культури школярів, тобто формування сукупності знань, умінь, навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати комп’ютерну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності.

Основною метою предмета “Інформатика” є:


  1. сформувати знання, уміння і навички, необхідні для раціонального використання засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням;

  2. ознайомити учнів із роллю нових інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку комп’ютерної техніки;

  3. започаткувати основи інформаційної культури учнів.

Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформатизація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин. Практичний аспект пов’язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використання глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку. Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи на комп’ютері передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами) у загальній структурі курсу, надаючи курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів.
Таблиця 1

Основні

компоненти

методичної

системи


Перший етап розвитку

методичної системи

навчання інформатики


Другий етап розвитку методичної

системи навчання інформатики



Мета

курсу

Формування комп’ютерної грамотності учнів, тобто формування сукупності знань, умінь і навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати обчислювальну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності

Формування основ інформаційної культури, яка забезпечує можливість подальшого широкого використання здобутих знань і вмінь як при вивченні теоретичних основ інформатики, так і при вивченні інших

предметів.

Вивчення основ інформатики як фундаментальної галузі наукового знання, формування

наукового світогляду учнів. Формування уявлень про становлення інформаційного суспільства та його цінностей, навчання учнів основ алгоритмізації, загальних методів розв’язування задач.

Дати уявлення про інформаційні процеси в комп’ютерприроді і суспільстві


Зміст

Сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина спрямована на формування основ комп’ютерної грамотності. Практичний аспект пов’язаний з написанням алгоритмів і програм однією з конкретних процедурних мов програмування.

Сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина спрямована на формування основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач. Практичний аспект пов’язаний з формуванням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написання програм однією з конкретних мов програмування.

Методи

Пояснювально-ілюстративні. Традиційні контрольні роботи. Робота з книжкою. Репродуктивний. Частково-пошуковий.

Метод проектів, самостійна робота учнів з ППЗ, тренажерами. Пошук інформації в глобальній мережі Інтернет. Проблемний. Дослідницький. Частково-пощуковий.

Засоби

Дошка, калькулятор, плакати, слайди, комп’ютер, підручники і навчальні посібники

Навчально-методичний комплекс, ППЗ для Ної підтримки навчально-пізнавальної діяльності при вивченні основних розділів інформатики, ППЗ для контролю знань, умінь і навичок, комп’ютер, засоби телекомунікацій, відеотехніка, підручники і навчальні посібники.

Форми

Колективні

Групові: семінари, навчальні дискусії; колективно-розподільчі форми роботи з навчальним матеріалом, індивідуальні, підсумкові і тематичні заліки




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




База даних захищена авторським правом ©www.shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал