Осташик Інна Олександрівна



Скачати 196.88 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір196.88 Kb.
#41467
Осташик Інна Олександрівна,

практичний психолог

спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14

Кіровоградської міської ради



(Опубліковано в газеті "Психолог" березень 2009 року)
НЕЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПЕРШОПРИЧИНА ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ І ЗАПОБІГАННЯ

Працюючи в загальноосвітніх школах, практичний психолог часто зустрічається із проблемою конфліктів. Конфлікти можуть відбуватися на різноманітних рівнях: учні-учні, учні-вчителі, учні-батьки, вчителі-вчителі, вчителі-батьки, вчителі-адміністрація та ін. Тому психолог в своїй практичній діяльності повинен знати не тільки особливості виникнення конфліктів у різновікових категоріях людей, з якими він працює, але вміти їх розв’язувати та попереджати.

Важливий внесок в теорію виникнення, розвитку, розв’язання та запобігання конфліктам внесли такі вчені як З.Фрейд, А.Адлер, Е.Фромм, К.Хорні, Е.Стоунс, Дж. Морено, Дж.Кеттел, В.Аддреєв, Ф.Бородкін, Є.Головаха, О.Донченко, А.Ішмуратов, Л.Карамушка, Н.Коломинський, Н.Коряк, Г.Ложкін, М.Пірен, Н.Пов’якель, В.Семиченко, Т.Титаренко, Н.Чепєлєєва та ін. На основі узагальнення різноманітних теорій конфліктів зарубіжних та вітчизняних вчених можна побачити, що природа конфліктів є різнобічною. Це стосується в першу чергу самого поняття конфлікту, його видів, причин, функцій, стадій розвитку, методів розв’язання та запобігання. Але всі автори сходяться на думці про те, що конфліктні ситуації можуть закінчуватися як відкритою суперечкою, так і не висловленою образою. Основний принцип когнітивного аналізу конфлікту полягає в тому, що конфліктна ситуація складається, насамперед, в середині самої особистості, а зовнішній вияв конфлікту виступає лише як привід для виникнення.

Гусев В.А. [2] стверджує, що незадоволені потреби особистості являються не тільки першоосновою виникнення конфліктів, але і причиною багатьох захворювань. В теперішній час, коли в Україні відбуваються глобальні зміни в економічному, політичному середовищі, ця проблема набуває актуального значення. Людина, перебуваючи у постійному напруженні та русі, якого вимагає суспільство, часто потрапляє в ситуацію незадоволення потреб, що призводить у свою чергу до формування конфліктності не тільки із собою (внутрішньоособистісні конфлікти), але і до конфліктів з іншими людьми, які її оточують (зовнішньоособистісні конфлікти), а конфлікти у свою чергу можуть виступати причиною погіршення не тільки фізичного, але і психічного здоров’я. За визначенням статуту ВООЗ здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів. Здоров’я людини – проблема, розв’язання якої полягає у досягненні нею стану, гармонії, її розвитку й утриманні оптимального психічного здоров’я на все життя.

Люди хворіють, коли щось не в порядку з їх потребами. Залишається незрозумілим, як людина умудряється не усвідомлювати свої потреби; усвідомлюючи, умудряється їх не усвідомлювати. Ідеальний стан психіки людини – близький до хаосу, але не хаос. Цей так званий стан недиференційованого поля. В цьому стані прибуває сите, приголублене немовля, коли йому нічого не хочеться. Його емоція в цьому стані – усмішка всьому світу.


етап порожнє коло



Проте довго такий стан утримуватися не може. Він дуже стабільний для живої істоти. Далі виникає дефіцит або надлишок чого-небудь. Проте немовля не в змозі ні усвідомити, ні поклопотатися про свою потребу. Потреба виникає як відчуття – фізичного і емоційного дискомфорту.


етап виникнення фігури потреби


Далі для немовляти і дорослої людини події розвиваються по-різному. Мама намагається зрозуміти потребу немовляти і про неї поклопотатися. Якщо мама вдало “відчуває” потреби немовляти, то вона психічно злита з ним. Їх організми окремі, але психіка – майже одне ціле. Вважається, що таке злиття природно до 3-х літнього віку, поступово виходить емансипація – відновлення психічних меж.

етап фокусування



На цьому етапі потреба перестає бути смутним і незрозумілим відчуттям, пізнається як бажання (або небажання) чогось. Багато соматичних симптомів – не що інше, як не сфокусовані потреби.


Від дорослих потрібна не тільки свідомість і пред'явлення потреби, але і оцінка себе, і навколишньої ситуації.





етап сканування

Далі починається етап виборів і прийняття рішень. По суті – етап дії. Потреба усвідомлена, способи визначені, далі – дія. Рішення можуть бути трьох типів: почати діяти, відмовитися від задоволення цієї потреби, відкласти дію.






Проте хоче людина чи ні, йому доводиться стикатися з результатами свого вибору. Починається етап асиміляції. Залежно від того, як йшли справи на попередніх етапах, людина входить в різні стани.





Якщо все пройшло вдало – асиміляція завершується позитивною емоцією, або просто завершується. Потреба задоволена і вона розчиняється у феноменологічному полі. На якийсь час або назавжди[7,18-22].

Не буває поганих, збочених або неправильних потреб. Абсолютно всі потреби, властиві людській істоті, природні і фізіологічні. Існує безліч класифікацій потреб людини. Умовно їх можна розділити таким чином.


  1. Потреби, пов'язані з рухом назовні, за межі, за психічні і фізичні межі людського організму.








Потреби, пов'язані з рухом назовні – це агресивні потреби – рух вперед, рух до чого-небудь. Соціально прийнятні форми агресії суспільством заохочуються, підтримуються, сприяють всесторонньому розвитку суспільства. Ці дії супроводяться великим збудженням, підйомом енергії і ця енергія прямує в соціально прийнятне русло. Це – екологічна соціалізація агресивних потреб. Соціалізація з урахуванням інтересів окремої людини і соціуму в цілому. Саме в екологічній соціалізації полягає значення адекватного виховання, не в блокуванні агресивних потреб.



  1. Потреби, пов'язані з рухом всередину, рецептивні потреби.





Для підтримки своєї життєдіяльності людина потребує проникнення всередину його меж різних речовин, інформації, енергії. В цьому випадку його психічні або фізичні межі повинні ставати проникними. В не меншому ступені людина потребує захисту свого внутрішнього простору, і психічного і фізичного, від всього небезпечного і чужорідного. В цьому випадку його межі повинні бути закриті, як агресивні потреби людини потребують адаптації, пристосування до зовнішнього середовища, соціалізації, так і всі, проникаючі всередину, потребують «індивідуалізації», в пристосуванні до конкретних потреб конкретної людини.

3. Внутрішні потреби.


Життєдіяльність організму має на увазі циклічність безлічі різних процесів: починаючи від непомітних біохімічних і закінчуючи більш усвідомлюваними чергуваннями сну і пильнування, напруги і розслаблення, лівокульової та правокульової активності. Багато хвороб, у тому числі і захворювання хребта – ігнорування своєї утомленості. Неважливо, як хвороба виникає, але після свого виникнення хвороба неминуче вбудовується у відносини людини з світом. І є люди, для яких хвороба виявляється рятівною, вона рятує людину від того, що згоряє, від повного самознищення [2, 28-32].

Нереалізовані потреби відображаються на фізичному здоров'ї. Якщо організму не вистачає води, кисню, їжі, або організм одержує щось непридатне для асиміляції – високу або низьку температуру, радіацію, токсичні речовини, то все це відображається на здоров'ї – це матеріальні потреби. Інформаційні потреби: тіло завжди бере участь в розумовій діяльності. Повне розслаблення тіла відбувається лише при виключенні внутрішнього діалогу. Людина думає, відчуває, усвідомлює всією своєю істотою, а не тільки мозком.

Тіло і свідомість єдине, думки і відчуття відображаються в тілесних подіях. Варто спробувати зусиллям волі утримати яку-небудь частину свого тіла в незмінному стані достатньо довго, то при цьому відбувається біль. Якщо всі думки і відчуття відображаються в стані тіла, то постійно властива думка або відчуття викликає постійний стан. Якщо дійсно погодитися з тим, що психосоматичні захворювання виникають як прояв незадоволених, або «не так задоволених потреб», то можна прийти до висновку, що повноцінна орієнтація в світі людських потреб сприятиме одужанню людини. Що є орієнтиром в морі різних потреб? Різні відчуття, емоції і деякі відчуття. Емоції є суб'єктивною формою виразу потреб. Організм реагує весь: людина відчуває дефіцит певної потреби – його стан міняється, він відчуває збудження – пізнає збудження, як певну емоцію – усвідомлює свою потребу – діє з метою її задоволення – знижує збудження; – цикл саморегуляції (таблиця 1). [2, 37].

Потреба часто залишається неусвідомленою. Люди не намагаються усвідомити потребу, а стараються позбудуться емоції. Організм терпить подвійний збиток. Перший збиток – неусвідомлена потреба залишається незадоволеною, вже це може стати причиною хвороби. Другий збиток – якщо потреба не задоволена, то енергія, збудження організму, яка усвідомлюється як емоція, зберігається. Якщо в організмі є хронічне вогнище збудження – це теж може бути причиною хворобою. Оскільки люди звикли не відповідати за свої емоції, а також за задоволення своїх потреб, вони природним чином не відповідають за свої захворювання.




Таблиця 1

Схема взаємозв’язку незадоволення потреб і виникнення хвороби (конфлікту)

Фіктивні потреби

1 б




Неусвідомлена фрустрація

2 б





Неадекватні способи реалізації

3 б



Збереження збудження вибору і відмови





Хвороба, конфлікт

























Виникнення потреб

1



Усвідомлення

потреб


2




Пошук засобів її реалізації

3



Вибір способу і дії

4



Задоволення























Здоров’я



Неусвідомлене

задоволення

23





Відмова і розрядка збудження, якщо способи знайти неможливо

33





Відмова і розрядка збудження, якщо дія не ефективна

43







Люди не замислюються про власну саморегуляцію у ситуації конфлікту і про власну відповідальність за своє здоров’я. Усвідомлення потреб часто дійсно не простий процес. Так само, як і пошук творчих рішень, це вимагає зусиль – на відміну від «більш традиційних методів» лікування, коли ніяких зусиль не вимагається. Багато потреб завдяки особливостям виховання виявляються заблокованими, і це практично неминучий наслідок соціальної адаптації. Людям часто хочеться протилежностей, не всі подібні суперечності вирішувані. Протягом всього життя потреби людей змінюються, і тому їх неможливо усвідомити раз і назавжди. Стан здоров’я людей визначається не тільки потребами окремих громадян, але і потребами макросистем.

Бути безконфліктним і здоровим зовсім не важко. Необхідно прислухатися до своїх відчуттів і емоцій, усвідомити свої потреби, пов’язані з ними, відмінності справжніх потреб від фіктивних, адекватно оцінювати реальність, шукати творчі способи своїх дій, вчасно діяти, засмучуватися, якщо щось не вийшло, радіти, якщо вийшло. Це все те, чому люди вчаться все життя - жити усвідомлено. [1, 58].

Таким чином, можна зазначити, що нерозв’язані внутрішньоособистісні конфлікти призводять не тільки до виникнення хвороби, але і до зовнішньоособистісних конфліктів. Виникнення такого виду конфліктів пов’язуються, перш за все із психологічними особливостями особистості, до яких належать природні властивості особистості, її індивідуально-психологічні особливості, система потреб, мотивів, інтересів, внутрішнє уявлення особистості про себе, її «Я-образ».

Слід зазначити, що серед основних шляхів розв’язання міжособистісних конфліктів найбільш розповсюдженими є такі: попередження управління, прийняття оптимальних рішень, розв’язання конфлікту.

Виділяють такі тактики розв'язання конфлікту [3]:

- розв'язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Насамперед треба реально встановити не тільки безпосередній привід конфліктного зіткнення, а і його причину, що часто не усвідомлюється учасниками конфлікту. Далі треба визначити зону поширення конфлікту (та проблеми, які він зачіпає), виявити реальні мотиви, що зумовили його виникнення. Розв'язання конфлікту можливе тільки при з'ясуванні реальних причин.

- розв'язання конфлікту з урахуванням його цілей. Нерідко протиставлення цілей зумовлене не їхнім реальним змістом, а недостатнім розумінням, домінуванням емоційних станів, зниженням пізнавального компоненту, різними позиціями, які відстоюють конфліктуючі сторони.

- розв'язання конфлікту з урахуванням його функцій. Учасників конфлікту треба переконати в тому, що стосунки між ними можна владнати шляхом обміну думками, уточнення позицій тощо.

- розв'язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізнавального стану учасників полягає в тому, щоб показати негативний вплив емоційного напруження на учасників конфлікту. Знижується рівень критичності мислення, що призводить до необґрунтованих дій, емоційний стан негативно впливає на взаємодії, зумовлює неадекватне взаєморозуміння.

- розв'язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Конфлікти нерідко виникають унаслідок невмілих дій керівника, неадекватного стилю його діяльності, психологічної некомпетентності. Причинами конфліктних ситуацій можуть слугувати специфічні риси характеру, особистісні властивості членів групи.

- розв'язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. Знання про можливі варіанти та наслідки завершення конфліктів допомагають вибрати найкращі засоби впливу на конфліктуючі сторони.

- розв'язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Будь-який конфлікт має розв'язуватися відповідно до етичних норм Етика доказів змушує спиратися не тільки на логіку думки, а й на поважне ставлення до опонента. Етика критики спрямовує її не на особистість опонента, а на аналіз справи. Етика згоди має на меті досягнення ефективного результату, підкріплення взаємних симпатій.

Для прогнозування та психодіагностики конфліктів важливо правильно формувати та поставити діагноз самої проблемної ситуації, яка породжує конфлікт. Подальшим кроком у прогнозуванні конфліктів є виявлення тенденцій до зміни проблемної ситуації, розвиток суперечності й отже, проведення всебічного аналізу. В цьому контексті важливо:

- докласти зусиль, щоб подолати конфліктну ситуацію;

- врахувати, що конфліктна ситуація виникає завжди до конфлікту;

- здійснити психологічний діагноз саме конфліктної ситуації, де уточнити, виявити адекватність та серйозність її потенціалу, адже саме саме це дає поштовх, пдказує, що робити, як реагувати на різні конфліктні ситуації;

- потрібно виявити і з’ясувати першопричини, через які з’являються інші конфліктогени;

- конфліктну ситуацію бажано формулювати чітко, бо вона є ключовим моментом у прогнозуванні конфліктів.

Практичний психолог школи може використати певні техніки передконфліктного зняття конфліктної ситуації. З цією метою бажано [4]:

- з’ясувати наявних і потенційних учасників конфліктних ситуацій;

- проаналізувати мотиви, цілі, здібності, особливості характеру, професійну компетенцію учасників конфліктної ситуації та інцидентів;

- вивчити міжособистісні стосунки учасників конфліктної ситуації, що існували до її виникнення;

- з'ясувати причини конфліктної ситуації й тенденції їх переростання у конфлікт;

- виявити тих, хто бере і не бере участі у конфліктній ситуації, але зацікавлені в її розв'язанні;

- з'ясувати, виявити й уміло використати способи вирішення конфліктної ситуації, адекватні причинам виникнення, які також відповідали б цілям поліпшення міжособистісних стосунків і розвитку колективу.

Дуже часто практичний психолог виступає у ролі посередника при вирішенні конфліктів. Ми приводимо пропозиції щодо регламентації поведінки конфліктуючих сторін і посередника:

1. Сторони, які конфліктують, мають розглядати посередника як особистість, що уособлює собою справедливий вибір.

2. Посередник повинен бути нейтральною особою, не втягнутою в конфлікт.

3. Конфліктним сторонам доцільно погодитись із присутністю посередника та використанням його рекомендацій при ухваленні остаточного рішення.

4. Посередник може бути корисним, якщо він вислуховує погляди кожної із сторін окремо і думає, як знайти "золоту середину".

5. Основне завдання посередника — збирання інформації та з'ясу­вання проблем, а не прийняття негайного рішення.

6. Якщо за службовим становищем посередник є підлеглим однієї або обох конфліктних сторін, необхідно мати гарантії, що ця обставина в наявній ситуації чи в майбутньому не позначиться на його діях щодо розв'язання конфлікту.

7. Посередник має прагнути підтримувати кожну сторону у вира­женні її відповідних поглядів і почуттів, сприяти інтеграції вис­ловлюваних сторонами поглядів і точок зору з обговорюваної проблеми.

8. Посередник має допомогти конфліктуючим сторонам визначити­ся, де вони можуть поступитись одна одній, аби досягти консенсусу й залагодити справу.

В куточку психолога можна також вивісити для розгляду учнів, вчителів, батьків правила безконфліктного спілкування.



Правила безконфліктноого спілкування [4]:

1. Не застосовуйте конфліктогени, оскільки вони активізують конфліктне поле суперечностей.

2. Не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген, бо він є резервуаром конфліктів. Психологи твердять, що в такому разі збільшується сила конфліктогенів. Краще прагніть до потреби і налагодження гарних стосунків.

3. Здатність сприймати почуття іншої людини, розуміти її думки у психології називається емпатією. А тому доброю порадою для всіх буде: "Виявляйте симпатію до співрозмовника". Адже якась причина його привела до вас, то будьте мудрими. У такому разі виникає інший стан психіки з іншими роздумами. Психологи вважають, що тут спостерігається поняття, протилежне конфліктогенові — доброзичливі помисли щодо співрозмовника. Сюди належить все, що поліпшує настрій людини: похвала, комплімент, дружня усмішка, увага, цікавість до особистості, співчуття, поважливе ставлення до співрозмовника як до рівного собі тощо.

4. Спонукайте себе на доброзичливі помисли. Цього навчають психологи. Кожен із нас потребує позитивних емоцій, тому людина, яка є джерелом доброзичливих помислів, стає бажаним співрозмовником, навіть коли до неї було дещо упереджене ставлення.

Залежно від підходів до причинності конфліктів існують профілактичні методики: начальні процедури, психотерапевтичні бесіди, рекомендації поведінкової терапії, застосування філософсько-орієнтованої психотерапії та інших. Головний компонент терапевтичного навчання полягає в уявленні йому інформації про сутність психосоматичного феномену: яким чином думки та емоції можуть впливати на сам організм людини і яким чином стрес може відігравати позитивну і негативну ролі, яким чином надмірний стрес може приводити до розвитку певних захворювань; про ту активну роль, яку сам пацієнт грає в розвитку і лікуванні надмірного стресу.

Далі ми пропонуємо комплекс вправ, який сприяє вирішенню внутрішньо особистісних конфліктів, саморегуляції, попереджає виникненню психосоматичного захворювання [1].

1. Вправа «Саморегуляція»

1. Якщо ви відчуваєте щось безболісне або незрозуміле, дозвольте цьому відчуттю розлитися, захопити все тіло, віддавайтеся йому цілком і повністю, займіть ту позу, яка відповідає цьому відчуттю, а не суперечить йому. Спробуйте будь-яким можливим способом увійти до цього відчуття всім своїм відчуттям, а не тільки однією ділянкою тіла. Звичайно люди, що мають, хронічні неприємні або хворобливі відчуття, де-небудь, бояться цієї вправи. Їм здається, що воно повинне посилити біль. Насправді, все відбувається навпаки. Якщо людина концентрує неусвідомлену енергію в одній ділянці свого тіла, енергія може зробити одну-єдину річ – викликати хворобу. Якщо сльози згоряють в шлунку – вони викликають виразку шлунку. Але на обличчі – це просто сльози.

Якщо дозволити всьому відбуватися, включаються природні механізми саморегуляції – енергія знайде оптимальний вихід, людина пізнає свій стан, взнає свою потребу в цьому стані і зможе про неї якось потурбуватися. Це перестає бути тупим і безликим болем. Наприклад, якщо людина віддасться цілком відчуттю болю в серці, перестане концентрувати цю непізнану енергію в одному місці, вона може увійти до стану гніву або печалі, це можуть бути заборонені, уникненні стани, але це перестане називатися і відчуватися як біль.

2. Коли ви віддалися цьому відчуттю, спробуйте усвідомити, що це за відчуття.

Якщо усвідомити відчуття складно – визначте вектор потреби, для цього скористайтеся своєю уявою. Уявіть собі, щоб могло зробити це відчуття або відчуття більш приємним:



    • в якому випадку вам стає комфортніше – коли ви щось даєте, або навпаки, щось одержуєте;

    • можливо, ви не хочете приймати що-небудь, або, навпаки, віддавати;

    • можливо, ви не дозволяєте собі який-небудь стан зібраний або розслаблений, сильний або утомлений, енергійний або плавний, сексуальний або безликий.

Цей етап дуже делікатний. Люди часто плутають свої потреби. Наприклад, ви гніваєтеся на когось і хочете побити. Але гнів дуже брехливий. Він виникає і на адресу нападаючого на вас чоловіка, тоді ваша потреба в захисті своїх меж. Прояв гніву може зупинити напад. Проте гнів і злість виникають і на адресу того, хто не дає вам любові і визнання. В цьому випадку відбувається сумна підміна. Гнів навряд чи допоможе вам отримати більше любові і визнання. Якби люди усвідомлювали, що в основі ненависті лежить потреба в любові, в світі було б набагато менше насильства.

3. Коли ви зрозуміли, в чому ваше відчуття, пошукайте уявний спосіб це здійснити.

Спершу підійде будь-який спосіб, навіть самий асоціальний. Дозвольте собі уявити будь-які, навіть неприйнятні способи реалізації вашої потреби. Якщо ваші способи неприйнятні, спробуйте пошукати поважні до себе і цілого світу.



4. Дія.

Якщо вам вдалося знайти поважні способи, почніть застосовувати їх в житті.



5. Привласнення результатів.

Перші результати можна відчути від гри уяви. Іноді, коли потреба просто не усвідомлюється, то усвідомлення вже лікує. Іноді потрібен період навчання. Іноді, після усвідомлення потреби, неприємне відчуття в одному місці проходить, але виникає в іншому. Це ознака конфлікту потреб. Тоді з другим відчуттям доведеться виконати таку ж роботу, як і з першим.



2. Вправа «Усвідомленість, відповідальність, емоції»

Робота в терапевтичній групі. Зусиллями всієї групи складається список негативних емоцій і станів. При цьому, як правило, виникають спірні моменти. Не всі емоції з негативного списку оцінюються як негативні. Проте надалі все яснішатиме – якщо емоція супроводжується приємним відчуттям в тілі, значить, вона позитивна, якщо неприємним – значить, негативна. Соціальна оцінка не має значення. Далі пропонується напроти кожної негативної емоції написати назву полярної до неї позитивної емоції, за принципом «тепло-холодно». Потім кожному учаснику групи потрібно намалювати свій силует у фас і ззаду. Працюючи в парах, по черзі пережити всі негативні і позитивні емоції із списку. Це робиться за допомогою спомину або фантазії про ті моменти в житті, коли ця емоція виникла. Партнер потрібен для того, щоб відзначати неусвідомлені зміни в позі або міміці свого партнера. Всі відчуття, що виникають в тілі, при переживанні емоцій відзначати на схемі (силуеті) за допомогою кольорових олівців, попутно записуючи, в чому це відчуття виражається.

При виконанні вправи виявляються наступні речі: у деяких учасників 80% негативні емоції «озиваються» в одній і тій же області тіла. І саме ця область і є хворою, - саме тому, що відчуття в цій області людина намагається ігнорувати. Деякі учасники знаходять, що позитивні емоції теж супроводяться неприємними відчуттями. Сама вправа називається зарядкою. Після її виконання люди часто відчувають себе як після сауни або доброго масажу, адже тіло напружувалося і розслаблялося в самих різних місцях.

3. Вправа «Діалог»

Значення терапії – підтримати здібність до саморегуляції клієнта. В центрі кола ставляться 2 стільці – це інструмент для зустрічі. Одній людині потрібно сісти в центр, оглядітися по сторонах і вибрати кого-небудь, з ким би було приємне зустрітися в центрі круга. А потім мовчки запросити цю людину. В центрі можна обмінятися декількома фразами, від яких на серці б стало тепліше. Потім запрошуючому повертається на своє місце, а запрошений вибирає собі нового партнера. Так повторюється, доки в центрі не побуває вся група. Через 15 хвилин після початку вправи здається, що стеля розкрилася і виглянуло весняне сонце. В групі стає світліше і тепліше. Радість справжньої зустрічі дивна.



4. Робота з порожнім стільцем.

Основним питанням цієї техніки є з’ясування потреби. Дана техніка має на увазі те, що пацієнту пропонується поговорити з уявним співбесідником (партнером по конфлікту, родичу, частиною себе, в даному випадку хворобою).

Техніка призначена для інтеграції. Миттєве чудове зняття нападу нічого не вирішує. Воно дає пацієнту надію, показує можливі шляхи одужання, частіше вимагає роботи, усвідомленої роботи по використовуванню сил і потенціалів. Хронічним пацієнтам доводиться наново усвідомлювати свої потреби і шукати їх соціально-прийнятні форми.

5. Вправа: стан цілісності.

Вправа присвячена поверненню дитячого стану щастя і безтурботності. Або для деяких людей придбанню його вперше. Особливо добре допомагає ця вправа у момент сварки і конфлікту. Конфлікти виникають, коли хтось починає дуже сильно відображати яку-небудь вашу втрачену частину. Як тільки ви стаєте собою – конфлікт лопається як мильний шар, або вивітрюється як дим. Сядьте зручніше. Закрийте очі, або залишіться з відкритими. Уявите собі, що у вашому розпорядженні весь простір і весь час цього світу. І що, скориставшись своєю уявою, ви можете відправитися куди схочете. В будь-яку епоху і будь-який кут всесвіту. Ваша задача – зустріти в цих уявних мандрах якийсь образ, бажано, щоб він був більш метафоричним, але абсолютно не обов'язково. Важливо, щоб, коли ви знайдете цей образ, відбулося відчуття пізнавання, щоб в цьому образі ви могли б взнати себе. Важливо, щоб ви знали, що це – образ себе цілісного! Всього, всього, всього! А не якого-небудь окремого шматочка! Якщо ви сумніваєтеся, або образ вам не дуже підходить, можете продовжити мандрувати, поки не відчуєте: «Так, це саме я!» Якщо ви впевнені, що це ваш образ, але вам якось погано або дискомфортно поряд з ним, дозвольте образу трансформуватися, перетворитися, але не застосовуйте ніякого насильства. Просто дозволяйте всьому відбуватися, прислухаючись до свого серця. Вам може стати сумно, або радісно, або ще якось. Але, врешті-решт, серце наповнюється дивним теплом. І тоді ви можете вимовити фразу «Це я! І я люблю себе!» Постарайтеся запам’ятати відчуття в своєму серці.



Таким чином, ми можемо констатувати, що практичному психологові часто доводиться стикатися із проблемою конфліктів у загальноосвітньому закладі. Він займається прогнозуванням, психопрофілактикою конфліктів, діагностикою конфліктності, сприяє вирішенню конфліктів. Причин виникнення конфліктів безліч, але нам здається важливим наголосити на тому, що саме незадоволення внутрішніх потреб та невирішені внутрішні конфлікти призводять не тільки до зовнішньої конфліктності, але і виникненню психосоматичних захворювань.
Література

  1. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. – К., 1996.

  2. Гусев В.А. Лечение болезней средствами психотерапии. Симферополь Терра-Таврика.- 2004 – 148с.

  3. Загашев И. Как решить любую проблему. М. «Олма-Пресс» 2002 – 128с.

  4. Пірен М.І. конфлітологія: Підручник. – К.: МАУП. – 2003. – 360 с.

  5. Практическая психология конфликта /под ред. Г.В.Ложкин. -К. 2002-256с.

  6. Цепцов В.А. переговоры: психология, воздействие, практика. – М., 1996.


Скачати 196.88 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©www.shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка