Природничого факультету



Сторінка35/35
Дата конвертації10.09.2017
Розмір5.58 Mb.
#40878
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

Викладацький склад:

Н.О. Смоляр (кандидат біологічних наук, доцент);О.В. Клепець (асистент).



Тривалість:

72 год., кредити ECTS – 2, семестр – 7.

2 год. на тиждень, 17 тижнів на засвоєння.

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні),

лабораторні заняття.

Б) Методи навчання: мозкові атаки, методи самонавчання, евристична бесіда; загальнологічні методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, експлікація, індукція, дедукція тощо).



Оцінювання. Контроль знань:

  • поточний (домашні самостійні завдання, тести та контрольні роботи, виконані студентами на лабораторних заняттях);

  • підсумковий – екзамен у 7-му семестрі.


Ідентифікація.

ПП 00.15. СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ



Опис. Змістові модулі.

1. Основи соціальної екології. 2. Галузеві проблеми соціальної екології.



Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Загальна екологія та неоекологія», «Екологія міських систем», «Нормування навантаження на природне середовище», «Моніторинг довкілля», «Техноекологія», «Соціологія», «Психологія», «Екологічна безпека».

Б) Цілі та завдання: формувати екологічну свідомість студентів та закріплювати знання і вміння стосовно соціосфери (сфери суцільної виробничої діяльності, охопленої людською працею) та соціоекосистем (соцільно-екологічної системи) та ролі екологічної свідомості у вирішенні екологічних проблем довкілля та їх запобіганні; висвітлити причини виникнення на планеті Земля глобальної соціоекологічної кризи; з’ясувати можливі шляхи виходу з цієї кризи; ознайомити студентів з основами нової інтегральної міждисциплінарної науки про гармонізацію взаємодії людського суспільства та природи – соціоекологію; надати наукову, понятійну та методологічну базу соціальної екології; висвітлити основні етапи еволюційного розвитку відношення у системі «людина – природа»; виховати активну природоохоронну життєву позицію студента; формувати світоглядні орієнтири на основі нових екологічних концепцій.

В) Бібліографія:



  1. Лосев А.В., Провадкин Г.Г. Социальная екологія. – Учеб. Пособие для вузов / под ред. В.И. Жукова. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1998. – 312 с.

  2. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. – Львів: Афіша, 1999.

  3. Основи соціоекології / за ред. Г.О. Бачинського. – К., 1995.

  4. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 382 с.

Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

О.М. Смоляр (доктор біологічних наук, професор); Н.О. Смоляр (кандидат біологічних наук, доцент); О.Р. Ханнанова (асистент).



Тривалість:

108 год., кредити ECTS – 3, семестр – 7.

3 год. на тиждень, 17 тижнів на засвоєння.

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні), лабораторні заняття, індивідуальні консультації.

Б) Методи навчання: словесні, наочні, практичні, індуктивні та дедуктивні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, проблемні, лабораторні, розв’язування екологічних задач і вправ, моделювання, проектування, статистичні та ін.).

Оцінювання. Контроль знань:


  • поточний (усне фронтальне опитування на лабораторних заняттях, домашні самостійні завдання, перевірка письмового виконання лабораторних завдань, модульні контрольні роботи)

  • підсумковий – залік у 7-му семестрі.

Мова. Українська
Ідентифікація.

ПП 00.16. БІОНДИКАЦІЯ



Опис. Змістові модулі.

1. Біоіндикація на різних рівнях організації живих організмів. 2. Біотестування стану складових навколишнього природного середовища (грунтів, повітря, водойм тощо).



Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Біологія», «Загальна екологія та неоекологія», «Методи екологічних досліджень», «Нормування навантаження на природне середовище», «Моніторинг довкілля», «Техноекологія», «Екологічна безпека».

Б) Цілі та завдання: навчити студентів сутності та застосуванню методу біоіндикації для оцінки стану і ступеню забруднення грунтів, водойм, повітря за допомогою біоіндикаторів (рослин, тварин, мікроорганізмів); виробити вміння використовувати теоретичні знання із біоіндикації для використання щодо оцінки стану навколишнього середовища; формувати наукові знання і вміння з метою характеристики основних складових середовища (грунтів, повітря, водойм) за допомогою біоти; виробити навички використання властивостей біоіндикаторів для оцінки стану навколишнього середовища.

В) Бібліографія:



  1. Биоиндикация загрязнений наземных екосистем / под. ред. Р. Шуберта. Пер. с немецкого. М.: Мир, 1988. – 345 с.

  2. Викторов С.В., Ремезова Г.Л. Индикационная геоботаника. – М.: Изд. Московского университета, 1988. – 168 с.

  3. Дiдух Я.П., Плюта П.Г. Фiтоiндикацiя екологiчних факторiв. – К.: Наукова думка, 1994. – 280 с.

  4. Дiдух Я.П., Плюта П.Г. Основи фітоіндикації. – К.: Наукова думка, 1988. – 254 с.

  5. Загрязнения воздуха и жизнь растений / под. ред М. Трешоу; пер. с англ. В.И. Эгорова и др. – Л.: Гидрометеоиздат, 1988. – 536 с.

  6. М.Ул.Дж. Биомониторинг загязнения атмосферы с помощью растений – Л.: Гидрометеоиздат, 1985 – 143 с.

  7. Циганов Д.Н. Фитоиндикация экологических режимов в подзоне хвойно-широколиственных лесов. – М.: Наука, 1983. – 198 с.


Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

О.М. Смоляр (доктор біологічних наук, професор); Н.О. Смоляр (кандидат біологічних наук, доцент); Т.В. Шкура (кандидат біологічних наук, доцент); І.А. Грицай (кандидат біологічних наук, старший викладач); О.В. Клепець (асистент); О.Р. Ханнанова (асистент).



Тривалість:

108 год., кредити ECTS – 3, семестр – 7.

3 год. на тиждень, 17 тижнів на засвоєння.

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні), лабораторні заняття, індивідуальні консультації.

Б) Методи навчання: словесні, наочні, практичні, індуктивні та дедуктивні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, проблемні, лабораторні, розв’язування екологічних задач і вправ, моделювання, проектування, статистичні та ін.).

Оцінювання. Контроль знань:


  • поточний (усне фронтальне опитування на лабораторних заняттях, домашні самостійні завдання, перевірка письмового виконання лабораторних завдань, модульні контрольні роботи)

  • підсумковий – залік у 7-му семестрі.

Мова. Українська
Ідентифікація.

ПП 00. СУЧАСНІ ПРИРОДООХОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ



Опис. Змістові модулі.

1. Сучасні природоохоронні технології.



Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Загальна екологія та неоекологія», «Нормування навантаження на природне середовище», «Моніторинг довкілля», «Техноекологія», «Екологічна безпека», «Соціальна екологія», «Заповідні справа».

Б) Цілі та завдання: формування фундаментальних базових знань із екології і здатності оцінювати сучасний екологічний стан та вмінь прийняття управлінських рішень щодо охорони та захисту навколишнього природного середовища, раціонального природокористування і, в кінцевому результаті, захисту здоров’я людини і здоров’я природи Землі, ознайомлення студентів із сучасними ресурсозаощаджуючими, раціональними, екологічно обґрунтованими, природоохоронними технологіями з метою їх підготовки у галузі прикладної екології, охорони природи, заповідної справи, екологічного просвітництва.

В) Бібліографія:



  1. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.Я., Арап Р.Я. Система природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. – К., 2001. – 60 с.

  2. Байрак О.М., Стецюк Н.О. Регіональна екомережа Полтавщини. – Полтава: Верстка, 2010. – 214 с.

  3. Байрак О.М., Проскурня М.І., Стецюк Н.О. та ін. Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території. Науково-популярне видання. – Полтава: Верстка, 2-3. – 212 с.

  4. Білик Л.І. Екологічна відповідальність: граючись навчаємось: Навч. посібник. – Ч. 1. – Черкаси: Вертикаль, 2004. – 320 с.

  5. Білик Л.І. Екологічне дозвілля: Навч. посібник. – Ч. 2. – Черкаси: Вертикаль, 2004. – 264 с.

  6. Білорус О. Глобалізація і національна стратегія України. – К.: ВО «Батьківщина», 2001. – С. 29-36.

  7. Гальперин М.И. Экологические основы природопользования – М: Форум-Инфа-М, 2005. – 256 с.

  8. Генсірук Н.А., Нижник М.С. Еколого-економічні аспекти природокористування. – К.: Наукова думка, 1982.

  9. Гирусов Є.В. Система «общество – природа»: Проблемы социальной экологии. – М.: Изд-во Моск. ун.-та, 1976. – 168 с.

  10. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. – Львів, 1997. – 256 с.

  11. Заповідна справа в Україні / за ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К., 2003. – 306 с.

  12. Куценко А.М., Писаренко В.Н. Охрана окружающей среды в сельском хозяйстве. – К.: Урожай, 1991. – 201 с.

  13. Лемешев М.Я., Чепурных Н.В., Юрина Н.П. Региональное природопользование: На пути к гармонизации. – М.: Мысль, 1986.

  14. Мовчан Я.І.Екомережа України: обгрунтування структури та шляхи утілення // Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь. – Київ, 1997. – С. 98-110.

  15. Моисеев Н.Н. Алгоритмы развития. – М.: Наука, 1987. – 302 с.

  16. Навколишнє середовище і здоров’я людини: М-ли I Всеукраїнського наукового-практичного семінару / за ред. Н.О. Стецюк. – Полтава: ПДПУ, 2007. – 208 с.

  17. Навколишнє середовище і здоров’я людини: М-ли II Всеукраїнського наукового-практичного семінару / за ред. Н.О. Стецюк. – Полтава: ПДПУ, 2008. – 328с.

  18. Навколишнє середовище і здоров’я людини: М-ли III Всеукраїнського наукового-практичного семінару / за ред. Н.О. Стецюк. – Полтава: ПДПУ, 2009. – 318 с.

  19. Небел Б., Наука об окружающей среде. Как устроен мир. – М.: Мир, 1993. – Т. 2., Т.2.

  20. Основи стійкого розвитку: Практикум: Навчальний посібник /за заг. Ред. Л.Г. Мельника, О.І. Карінцевої. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 352 с.

  21. Пархієнко Л.В., Сесін В.А. Методичні рекомендації щодо проведення естетичної оцінки території з метою заповідання. – К.: Київський еколого-культурний центр, 2003. – 27 с.

  22. Помагайбо В.М. Довкілля. – Полтава: Довкілля-К, 2005. – 304 с.


Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

О.М. Смоляр (доктор біологічних наук, професор); Н.О. Смоляр (кандидат біологічних наук, доцент); Т.В. Шкура (кандидат біологічних наук, доцент); І.А. Грицай (кандидат біологічних наук, старший викладач); О.В. Клепець (асистент); О.Р. Ханнанова (асистент).



Тривалість:

108 год., кредити ECTS – 3, семестр – 7.

5 год. на тиждень, 17 тижнів на засвоєння.

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні), лабораторні заняття, індивідуальні консультації.

Б) Методи навчання: словесні, наочні, практичні, індуктивні та дедуктивні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, проблемні, лабораторні, розв’язування екологічних задач і вправ, моделювання, проектування, статистичні та ін.).

Оцінювання. Контроль знань:


  • поточний (усне фронтальне опитування на лабораторних заняттях, домашні самостійні завдання, перевірка письмового виконання лабораторних завдань, модульні контрольні роботи)

  • підсумковий – залік у 8-му семестрі.

Мова. Українська
Ідентифікація.

ПП.00. ПРАКТИКУМ З ЕКОЛОГІЇ ЛІСОВОГО І ЗАПОВІДНОГО ГОСПОДАРСТВА



Опис. Змістові модулі.

1. Екологія лісового господарства. 2.Заповідне господарство.



Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Біологія», «Загальна екологія та неоекологія», «Ландшафтна екологія», «Гідрологія», «Нормування навантаження на природне середовище», «Моніторинг довкілля», «Заповідна справа», «Економіка природокористування», «Екологічне право».

Б) Цілі та завдання: професійна підготовка студентів екологів до практичної діяльності в галузі заповідної справи, інспектування, природоохоронного лісознавства, мисливствознавства; надати базові знання про системні основи поширення, правовий статус, збереження та використання лісів природоохоронного призначення; ознайомити із структурою та функціонуванням природоохоронних установ; ознайомити студентів із методиками таксаційних, моніторингових, кадастрових робіт на об’єктах природно-заповідного фонду; апробувати методики ведення лісового, мисливського та природоохоронного господарства.

В) Бібліографія:



  1. Вакулюк П.Г. Охорона природи в Україні: Лекції / П.Г. Ваулюк. – Фастів: Поліфаст, 2004. – 224 с.

  2. Заповідна справа в Україні: Навч. посібник / за заг. ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К.: Географіка, 2003. – 306 с.

  3. Попович С.Ю., Корінько О.М., Устименко П.М. Заповідне лісознавство. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2009. – 384 с.

  4. Горб К.М. Теорія та практика організації території особливої охорони: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. – 56 с.

  5. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи: Навчальний посібник. – Рівне:РДТУ, 2000. – 239 с.

  6. Основи заповідної справи. – К.: Видавн.-поліграф. центр «Київський університет», 2002. – 128 с.

  7. Попович С.Ю. Природно-заповідна справа: Навч. посібник. – К.: Арістей, 2007. – 480 с.

  8. Сівак В.К., Солодкий В.Д. Заповідна справа. – Чернівці: Зелена Буковина, 2001. – 208 с.

  9. Солодкий В.Д., Товажнянський Л.Л., Масікевич Ю.Г. та ін. Заповідна справа: Підручник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 288 с.

  10. Товажнянський Л.Л., Масікевич Ю.Г., Солодкий В.Д. та ін. Управління природоохоронною діяльністю. – Х.: НТУ «ХПІ», 2002. – 304 с.

  11. Товажнянський Л.Л., Солодкий В.Д., Масікевич Ю.Г. та ін. Заповідна справа: Навчальний посібник. – Х: НТУ «ХПІ», 2002. – 240 с.

  12. Фурдичко О.І., Сівак В.К., Солодкий В.Д. Заповідна справа в Україні: Підручник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 336 с.

Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

О.М. Смоляр (доктор біологічних наук, професор); Н.О. Смоляр (кандидат біологічних наук, доцент); В.В. Попельнюх (кандидат біологічних наук, доцент); О.Р. Ханнанова (асистент).



Тривалість:

108 год., кредити ECTS – 3, семестр – 7.

5 год. на тиждень, 17 тижнів на засвоєння.

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: практичні заняття, індивідуальні консультації.

Б) Методи навчання: словесні, наочні, практичні, індуктивні та дедуктивні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, проблемні, екскурсійні та ін.

Оцінювання. Контроль знань:


  • поточний (усне фронтальне опитування на практичних заняттях, домашні самостійні завдання, перевірка письмового виконання практичних завдань, модульні контрольні роботи)

  • підсумковий – залік у 8-му семестрі.

Мова. Українська
Ідентифікація.

ПП.00. ЗАПОВІДНИКИ І НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИ СВІТУ



Опис. Змістові модулі.

1. Основи біогеографії. 2. Заповідники і національні парки світу.



Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Біологія», «Загальна екологія та неоекологія», «Метеорологія та кліматологія», «Ландшафтна екологія», «Заповідна справа».

Б) Цілі та завдання: формування та закріплення знань студентів із заповідної справи, неоекології щодо кількісних і якісних показників мережі заповідників і національних парків світу; ознайомити студентів із закономірностями географічного поширення основних біомів земної кулі; ознайомити студентів із основами хорології та біогеографії; проінформувати про кількісні і якісні показники мережі заповідників і національних парків світу; охарактеризувати заповідники і національні парки світу у межах континентів земної кулі; висвітлити основні напрямки і проблеми створення і функціонування заповідників та національних природних парків в Україні;

надати характеристики основних заповідників і національних парків України; з’ясувати місце заповідників і національних парків у природно-заповідному фонді України; висвітлити роль заповідників і національних парків у збереженні біорізноманітності світу.

В) Бібліографія:


  1. Заповедники и национальные парки мира (самые красивые и знаменитые / ред. группа: Л. Садовская, Т. Евсеева. – М.: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2007. – 184 с.

  2. Заповедники ССР: Справочник / под ред. А.М. Бородина, Е.Е. Сыроечковского. – М.: Лесная промышленность, 1980. – 240 с.

  3. Заповідники і національні парки України. – К.: Вища школа, 1999. – 230с.

  4. Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. Фітоценотичний фонд, мітогенетичний фонд, фітоценотичний фонд / під ред. д.б.н. С.Ю. Поповича. – К.: Фітоценотичний центр, 2002. – 276 с.

  5. Матеріали Головного управління національних природних парків і заповідної справи України.

  6. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник / редкол.: В.Б. Леоненко та ін. – К., 1999. – 240 с.


Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

О.М. Смоляр (доктор біологічних наук, професор); Н.О. Смоляр (кандидат біологічних наук, доцент); І.А. Грицай (кандидат біологічних наук, старший викладач)



Тривалість:

108 год., кредити ECTS – 3, семестр – 5.

3 год. на тиждень, 17 тижнів на засвоєння.

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні), лабораторні заняття, індивідуальні консультації.

Б) Методи навчання: словесні, наочні, практичні, індуктивні та дедуктивні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, проблемні, лабораторні, розв’язування екологічних задач і вправ, моделювання, проектування, статистичні та ін.).

Оцінювання. Контроль знань:


  • поточний (усне фронтальне опитування на лабораторних заняттях, домашні самостійні завдання, перевірка письмового виконання лабораторних завдань, модульні контрольні роботи)

  • підсумковий – екзамен у 7-му семестрі.

Мова. Українська
Ідентифікація.

ПП.00. ПРИРОДОЗНАВСТВО



Опис. Змістові модулі.

1. Парадигма сучасного природознавства. 2. Сутність явищ у неживій природі. 3. Просторово-часові відносини в живій природі.

Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Біологія», «Загальна екологія та неоекологія», «Метеорологія та кліматологія», «Ландшафтна екологія», «Гідрологія», «Фізика», «Хімічна екологія».



Б) Цілі та завдання: розкрити місце і значення природознавства, познайомити студентів з найважливішими концепціями наук про природу.

В) Бібліографія:



  1. Горлова А.А. Концепции современного естествознания: Учеб. пособие для вузов.– М.: Гуманит. Узд. Центр ВЛАДОС, 2003. – 512 с.

  2. Бобильов Ю.П. Концепції сучасного природознавства: Навч. посіб. для студ.вузів. – К.: Центр навч. л- ри, 2003. – 244 с.

  3. Горелов А.А. Концепции современного естествознания: Учебное пособие. – М.: Центр, 1998. – 208 с.

  4. Горощенко В.П. Основи природознавства: Навч. посіб.l В.П.Горощенко, Л.Ф.Мельчаков, І.О.Степанов / за ред. О.І.Соловйова. – К.: Вища шк, 1978. – 230 с.

  5. Готт В.С. Философские проблемы современного естествознание.: Учебное пособие по спецкурсу для филос., физ. фак. ун-тов и пед. вузов /В. С. Готт, В.С. Тюхтин. С.М.Чудинов; Ред. В.С. Готт. – М.: Высшая школа, 1974. – 264 с.

  6. Гриньова М.В., Паляниця О.В. Природознавство: навчальний посібник. –Полтава: АСМ, 2006. – 258 с.

  7. Карпенков С.Х. Основные концепции естествознания: Учеб. пособие для студ. вузов. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ. 1998. – 208 с.

  8. Коробова Т.Б. Основи природознавства: Навч. посіб. для студ. ф-тів по підготовці вчителів почат.кл. пед.ін-тів / Т.Б.Коробова. М.М.Прахов, І.К.Шульга. – К: Рад. школа, 1967. – 240 с.

  9. Помогайбо В.М. Довкілля: Інтегрований курс: Підруч. для студ. вищих пед. навч. закл. зі спец. «Початкове навч.». – Полтава: Довкілля- К, 2005. – 304 с.

  10. Природознавство в Україні до початку XX ст. в історичному, культурному та освітньому контекстах / Ю.В.Павленко, С.П.Руда, САХорошева, Ю.О.Храмов. – К: Академперіодика, 2001. – 420 с.

  11. Яришева Н.Ф. Основи природознавства: Природа України: Навч. посіб. для вузів. – К: Вища школа, 1995. – 335 с.


Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

Смоляр Н.О. (кандидат біологічних наук, доцент); Гуріненко Н.О. (старший викладач)



Тривалість:

108 годин, кредити ECTS – 3, семестр – 6.

4 год. на тиждень, 14 тижнів на засвоєння

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні), практичні заняття.

Б) Методи навчання: мозкові атаки, метод проектів, ділові ігри, методи самонавчання, евристична бесіда, виконання практичних робіт тощо.

Оцінювання. Контроль знань:


  • поточний (домашні самостійні завдання, тести та контрольні роботи, виконання практичних робіт);

  • підсумковий – екзамен у 6-му семестрі.

Мова. Українська
Ідентифікація.

ПП.00. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТА КУРОРТОЛОГІЯ



Опис. Змістові модулі.

1.Рекреаційне природокористування. 2. Курортологія. Зародження і розвиток курортів.

Рівень:

А) Попередні умови: навчальні курси «Вступ до спеціальності», «Біологія», «Загальна екологія та неоекологія», «Екологія людини», «Екологія міських систем», «Ландшафтна екологія».



Б) Цілі та завдання: формування знань студентів про рекреаційні ресурси та їх вплив на відновлення і зміцнення здоров’я людини. Виробити вміння у студентів визначити рекреаційні потреби населення та рекреаційні навантаження на природу.

В) Бібліографія:



  1. Амирханов М.М., Лукашина А.С., Трунев А.П. Природные рекреационные ресурсы, состояние окружаючщей среды и экономико-правовой статус прибрежных курортов. – М.: Экономика, 1997 – 248 с.

  2. Закон України «Про курорти», від 5.10.2000 р.

  3. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб. / П.О. Масляк. – К.: Знання, 2008. – 343 с.

  4. Николаенко Т.В., Николаенко Д.В. Введение в рекреационную географию. – Харьков, 1998.

  5. Положення «Про державний моніторинг», затверджене Верховною радою України 23.09.1993 р.

  6. Смаль І.В. Основи географії рекреації та туризму: навч. посіб. / І.В.Смаль. – Ніжин: НДПУ, 2004. – 105 с.

  7. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навч. посіб. / Н.В.Фоменко. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

Обов’язкова чи вибіркова дисципліна.

Вибіркова навчальна дисципліна.



Викладацький склад:

О.Я. Рибалка (кандидат педагогічних наук, доцент), О.В. Клепець (асистент).



Тривалість:

108 годин, кредити ECTS – 3, семестр – 8.

6 год. на тиждень, 12 тижнів на засвоєння

Форми і методи навчання:

А) Форми навчання: лекції (інформативні, аналітичні, проблемні), практичні заняття, індивідуальні консультації.


Б) Методи навчання: мозкові атаки, метод проектів, ділові ігри, методи самонавчання, евристична бесіда, виконання практичних робіт тощо.

Оцінювання. Контроль знань:

  • поточний (домашні самостійні завдання, тести та контрольні роботи, виконання практичних робіт);

  • підсумковий – екзамен у 6-му семестрі.

Мова. Українська
Каталог: text -> educational services -> departments
text -> Методические рекомендации социальным педагогам и школьным психологам по работе с агрессивными детьми
text -> Програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалавра напряму підготовки
text -> Інформація про наукову та науково-технічну діяльність у 2012 році 3 Визначні результати фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і гуманітарних наук, зокрема наукові досягнення світового рівня
text -> Професійний інтелект та його характеристики
text -> Алекcандр Иванович Доронин Бизнес разведка
text -> Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра напрям підготовки
text -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
text -> Реферат: дидактичні аспекти організації ефективної самостійної навчальної роботи студентів анотація
departments -> European credit system інформаційний пакет психолого-педагогічного факультету напрями підготовки: 030102 Психологія
departments -> Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35




База даних захищена авторським правом ©www.shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка